МАРБЛ кивнув.
— Як нам знайти його?
МАРБЛ знизав плечима.
— Я подвою зусилля, щоб вичислити його. А тим часом придивіться до резидента Гóлова у Вашингтоні. Він у тому статусі, щоб зустрічатися з керівниками. А ще він справжня
Він встав, підійшов до вікна й виглянув надвір, понад вулицею.
— Стільки ігор, — сказав він до міста, що розкинулося знизу, — стільки небезпек. Я дуже радітиму, коли це все скінчиться.
— Оскільки ми вже заговорили про небезпеку, — сказав Нейт, — який ваш статус? Ви в безпеці? Що вони роблять, щоб знайти
Нейт уникнув слова
— Прибережу це для нашої наступної зустрічі, — сказав МАРБЛ, поглянувши на годинник. — Це не терміново, тож може почекати.
МАРБЛ повернувся, підійшов до ліжка й одягнув пальто. Нейт розрівняв перекручений комір старшого чоловіка, поплескав його по плечу. Їм більше не треба хвилюватися через
— Найзахопливішу тему — тобто мене — ми зможемо обговорити за два дні. Конференція закінчується ополудні. Зможемо повечеряти й розмовляти хоч цілу ніч.
Він знову виглянув з вікна.
— Люблю це місто. Хотів би колись оселитися тут.
— Колись так воно і станеться, — сказав Нейт, думаючи, що навряд чи МАРБЛу дозволять переїхати сюди. Все залежатиме від того, як він вийде на пенсію, точніше — чи доживе він до пенсії.
МАРБЛ підійшов до дверей під руку з Нейтом. Нейтові відчайдушно хотілося спитати, чи МАРБЛ чув щось — бодай що-небудь — про Домініку, але не можна. Через сувору конспірацію він ніколи не казав МАРБЛу про вербування Домініки, як і про її місію розкрити крота через Нейта. Агенти просто не знали інших агентів.
Натомість Нейт сказав:
— Ми чули, що Ваню Єгорова нещодавно підвищили.
— Ваня відчайдушний, — сказав МАРБЛ. — Я знаю його вже двадцять років. Він хоче керувати Службою, але не має достатньої підтримки у Кремлі, від сам-знаєш-кого. Йому потрібна успішна операція, щоб
— Як що? — спитав Нейт.
— Спіймати мене, наприклад. — МАРБЛ засміявся. — Не бажатиму йому успіху.