— Щільна. Маєте на увазі детальна? — сказав Нейт.
— Так. Я читав резюме звіту. Судячи з вигляду, джерело залучене до програми. — МАРБЛ зробив іще один ковток води. — Але є одна дивна річ. Будучи головою Американського відділу, я не маю жодних відомостей про те, що на моїй території діє активне джерело й надає військову інформацію. А судячи з інтересу ГРУ, вони також не керують цим контактом. Ця інформація нова для них.
— І що про це свідчить? — запитав Нейт.
МАРБЛ перерахував на пальцях:
— Полився новий потік звітів. Я особисто не маю жодної інформації про зареєстроване джерело, щоб пояснити це. Залучено агента. Тож я припускаю, що джерелом інформації про субмарини і є той агент, яким керує Управління С, — сказав МАРБЛ.
— Звіти пішли віднедавна, але ж ви кажете, що наш агент живе у цій країні вже п’ять років, — сказав Нейт.
— Саме так, — сказав МАРБЛ. — Упродовж п’яти років він діяв обачно і створював собі легенду, а тепер нарешті отримав доступ і почав активно звітувати. Просто бездоганна комбінація: невидимий, гарно законспірований кріт, що проліз на важливу посаду, — сказав МАРБЛ.
Нейт кивнув, записуючи в невеличкому блокноті.
— А що там зі справою Директора, про яку ви казали в Гельсінкі? — спитав Нейт. — З’явилося щось іще?
— Нічого. Я знаю, наскільки це важливо, тож слухаю і дивлюсь щодня. Є одна річ, яку можна сюди прив’язати. Якось я був у кабінеті Директора, сидів у закутку кімнати. Прийшов Єгоров і сказав Директору: «Обізвався ЛЕБІДЬ, має новини». Він не знав, що я все чую.
— ЛЕБІДЬ? — спитав Нейт.
— Так,
— Оперативний псевдонім крота?
— Саме так, — сказав МАРБЛ.
— Щось іще? Якісь зачіпки?
— Лише те, що я тобі сказав. ЛЕБІДЬ має займати якусь дуже високу посаду в уряді, щоб ним опікувався сам Директор. Про таку справу в моєму департаменті немає жодних згадок. Ніяких протоколів чи каблограм.
— А ви як вважаєте? — спитав Нейт. — Які ваші висновки?
МАРБЛ відпив ще води.
— Мої висновки такі,
— То гадаєте, ЛЕБІДЬ десь тут?