Книги

Червоний горобець

22
18
20
22
24
26
28
30

ЛЕБІДЬ був кротом в уряді США. Гру розпочато. Те, що росіяни вважали це своєю найуспішнішою справою за багато років, свідчило, що дані від ЛЕБЕДЯ виділяються як якістю, так і кількістю; для Бенфорда це означало те, що інформація так і хлище зі Сполучених Штатів. Коли Еліс встромила голову в кімнату, Бенфорд сказав їй, що призначає її на один проект і починати треба вже зараз.

— У мене справа з подвійним агентом у Бразилії, — прямо відрубала Еліс.

Вона не боялася перечити Бенфорду.

— Те гівно може й почекати, — сказав Бенфорд, не відриваючи погляду від столу. — Мені треба, щоб ви все покинули й уклали один список. Це буде щось не схоже на те, що ви зав­жди робили.

— То скажіть, що це таке, — мовила Еліс, шукаючи поглядом, куди б присісти.

Ніде не знайшла, тож лишилася стояти перед столом Бенфорда.

— Це буде дещо нетрадиційне, але по вашій спеціальності, Еліс, — сказав Бенфорд. Він звів погляд. — Хочу, аби ви склали мені список Гарячої Десятки. Хочу, аби ви визначили найбільші секрети уряду Сполучених Штатів. Вони можуть належати до всіх сфер: оборона, політика, внутрішні справи, комп’ютерні технології, банківська справа, космічна галузь, енергетика, іслам, навіть татуювання на сраці Пет Бенатар, мені байдуже…

— На чиїй сраці? — перепитала Еліс.

— Пет Бенатар, поп-співачки, — сказав Бенфорд, захищаючись. — Почніть з Пентагону та їхніх найгарячіших ПСД військових таємниць, бо саме вони найбільше збуджують росіян. Дізнайтеся, які проекти Міноборони вважає найвразливішими. Тривалими. Дорогими. Стратегічними. Якщо знадобиться, змусьте заступника директора з військових справ зателефонувати до міністра оборони. Ввічливо попросіть їх підняти дупи й поспішити. А тоді, коли побачимо, що вони вважають своїми королівськими коштовностями, можемо розпочати перегляд списків BIGOT.

Щойно Еліс попрямувала до дверей, як увійшов Нейт. Коли вони протискувались одне повз одного, Еліс повернулась до нього.

— Знаєш Пет Бенатар? — спитала Еліс.

— Ніколи про такого не чув, — сказав Нейт, знімаючи папери з невеличкого стільця й сідаючи. — Це якийсь тип із бостонського ФБР, який працював над справою в Новій Англії?

— Забудь, — сказав Бенфорд. — Дякую, Еліс, починайте прямо зараз, гаразд?

Бенфорд повернувся до Нейта й подав йому копію повідомлення від МАРБЛа. Помітив, як у Нейта спалахнули щоки, коли він прочитав про Домініку. Нейт ще раз переглянув повідомлення, так, начебто міг вичавити більше інформації з-поміж рядків. Звів погляд на Бенфорда.

— Вона жива.

— ДІВА не лише жива, а й, виявляється, пройшла крізь вогонь, — сказав Бенфорд. — А тепер ще й її дядьку стало клепки призначити її до МАРБЛа.

Бенфорд ще раз подумав про МАРБЛову підготовку наступника.

— Гадаєте, вона поїде до Рима з МАРБЛом? — спитав Нейт.

— Пропоную тобі прийняти холодний душ, — протягнув Бенфорд. — Вона або ніколи не матиме повної довіри, або ж, навпаки, їй повернуть всі її повноваження. Наразі ми скористаємося з того факту, що Центр без жодних підозр призначив завербованого тобою агента — ДІВУ, — яка, до того ж, дещо поінформована стосовно останнього розслідування КР, щоб вона звабила тебе з метою отримання імені старшого офіцера СВР, яким ти керуєш, — тобто МАРБЛа, що, за збігом обставин, є ще й новим начальником ДІВИ й керує нею в операції з позбавлення тебе агента.

Бенфорд поглянув на Нейта з-поміж башт-близнюків звалених газет і папок, як той середньовічний алхімік, що загубив філософський камінь.