— Ваню, ти ж сам знаєш, як воно в нас все працює. Ми завжди маємо провали, але раз на п’ять-десять років святкуємо разючий успіх. Скоро буде ще один. Точно буде.
Корчной випив ще одну чарку коньяку.
— От саме про це я й збирався поговорити з тобою, — сказав Єгоров. — Володю, мушу попросити в тебе пробачення. Я дещо приховав від тебе, коли не треба було цього робити. Мушу ще деякий час поприховувати, але дещо вже можу розповісти.
— Я поважаю твій вибір, Ваню, — сказав Корчной.
— Ти справжній друг, Володю, — сказав Єгоров, наливаючи ще по чарці коньяку. — Я вже деякий час керую однією операцією на твоїй території, в США, без твого відома і згоди. За правилами, цією справою має займатися твій відділ. Все, що я можу розповісти тобі, — це те, що Кремль наказав, аби її проводили саме так.
МАРБЛ не ворухнув обличчям. То ось вона, Справа Директора — ЛЕБІДЬ.
— Ми робимо так уже не вперше. Я й сам робив таке раніше. Якщо це принесе користь операції, треба робити, — сказав Корчной, вловивши брехню.
— Я знав, що ти оціниш це як професіонал. Я роблю це не з неповаги до тебе чи твого відділу, — сказав Єгоров.
— Я не ображаюсь, — сказав Корчной. — А Голов у Вашингтоні знає про справу?
З’явився невеличкий просвіт для обережної спроби. «Але обережної», —подумав він.
— Є ще певні деталі, які нам треба вивчити, — сказав Єгоров, уникаючи відповіді на питання. — Але можу сказати тобі, що справа починає давати розвіддані такої важливості і вразливості, яких Росія не бачила ще з самого 1949 року, коли Феклісов купував Фуксу морозиво в обмін на креслення водневої бомби.
«Як спритно, — подумав Корчной. — Ми досягли тих же висот, що й НКВД в 50-х».
Єгоров засміявся і поплескав Корчного по спині.
— В такому разі, доречними будуть вітання, — сказав Корчной. — Ось це саме такі двадцятирічні тріумфи, яких ми потребуємо. — Він випив коньяку зі своєї чарки. — Ваню, чим я можу допомогти?
— Ні, ні, тобі нічого не потрібно робити, — сказав Єгоров. — Я хочу, аби ти починав справу проти американця, навіть попри те, що нам треба взяти паузу в делікатній справі, якою ми зараз керуємо. Коли можеш починати?
— Щойно знадобиться моя допомога. Твоя небога готова, — невимушено сказав Корчной. — Як скоро нам вирушати?
— Ще маємо трохи часу. Якщо можете вирушати зараз, доки наше джерело відновлюється після серйозної операції на очах, час саме підхожий.
— Без проблем, за кілька днів ми будемо готові висуватися.
— Добре, — сказав Єгоров.
— Нам усе вдасться, — запевнив Корчной. — Можеш розраховувати на нас.