— Угу, і справді химерно, — погодилася Пайпер. — Не дивно, що Пейдж так засмутилася.

— Та ото ж. Якщо від цієї сцени і у мене тьмариться розум, то уяви, що відбувається в голові у Пейдж! — сказала Фібі. — Та мені й не треба уявляти. Я просто шкірою відчуваю, як вона буквально випромінює сум’яття. Таке враження, що її аура сяє, наче лампа денного світла.

— І дійсно, коїться щось незрозуміле. Спочатку — ванна кімната, потім — балакуча їжа, а тепер — кімната Пейдж. Що ж нам робити? — спитала Пайпер.

— Від Лео нічого не чути? — поцікавилася Фібі.

Пайпер похитала головою.

— Він там уже досить довго. Гадаю, що це добра ознака.

— А може, навпаки — погана, — не погодилася Фібі.

— Ти ще поворожи, може, про щось і дізнаємося, — насмішкувато запропонувала їй Пайпер. Потім додала, зітхнувши: — Ти використовувала магічний кристал, проглянула «Книгу таїнств», еге ж?

Фібі кивнула.

— І кристал використовувала, і книгу студіювала — і не один раз. Але так нічого і не знайшла. — Вона на мить насупилася, а потім поглянула на Пайпер: — А де ми тримаємо родинні фотоальбоми?

— Мабуть, десь в етажерці у їдальні, — відповіла Пайпер. — Хочеш проглянути фото і порівняти їх з тим, що ти бачила у кімнаті Пейдж?

— А чому б ні? — відповіла Фібі. — Може, там буде якась деталь, котру ми не помічаємо, якесь послання, котрого ми не розуміємо…

— А й то правда, — погодилася Пайпер. — Піду візьму ці фотографії. Зустрінемося в кухні.

І вона поквапилася до їдальні, пригадуючи всі ті сутички з силами зла, які їм довелося витримати у цьому будинку.

Якщо його магічна енергія і справді обернулася проти них, то на них чекає серйозне випробування: залишки зла, що, без сумніву, крилися у різних шпаринах та закутках, ще вочевидь зберігали неабияку силу.

Пайпер підійшла до етажерки з вишневого дерева, де вони тримали порцеляновий посуд, столове срібло та інші коштовності. З нижньої полиці вона витягла фотоальбоми. «Мабуть, довго нам доведеться шукати», — подумала вона, кинувши погляд на товстий стос родинних спогадів, що їх представники родини Холівеллів накопичували у будинку впродовж поколінь.

Пайпер торкнулася першого альбому, замірившись його витягти, — і відразу ж заклякла, ухопивши ротом повітря.

Що це?!

І в цю мить вона знову відчула його — гострий, як проштрик ножем, біль у поясниці, що розійшовся по усій спині й сягнув глибоко в живіт.

— Ой! — голосно скрикнула вона.