Фібі прикусила губу.

— Тимчасове відхилення? — спитала вона з сумнівом у голосі.

Пейдж знизала плечима.

— Може, я вжила не зовсім точне слово. Можливо, це якесь тимчасове збурення, причому невеликої потужності. Ага! — раптом здригнулася вона, як від раптової неприємної здогадки. — А може, це якісь невидимі поштовхи на кшталт землетрусу, га?

Обличчя Фібі спохмурніло.

— Я б не стала легковажити цими словами у такому сейсмічно небезпечному місті, як Сан-Франциско, — застерегла вона. — Струси так само небезпечні, як і чорна магія.

— Значить це — щось типу «туше», тобто, вивіреного точкового удару, хоча відчуваю, що це визначення також є не зовсім точним. Я хочу сказати, що навколо нас розлита якась магія, що на нас опосередковано впливає, і ця магія не обов’язково належить темним силам.

— А хіба чорна діра у ванній — це не темні сили, сили зла? — запитала Фібі. На її думку, чорна діра десь у іншому місці, окрім космосу, неодмінно означала щось темне і зле.

— Але ж вона мене не засмоктала, — завважила Пейдж.

— Тільки тому, що погано старалася, — відказала Фібі. — Але я зрозуміла, до чого ти введеш. Навіть якби я тебе не зрозуміла, усе одно схоже, що від цього магічного кристалу не буде ніякої користі. У нас нічого не виходить. До того ж уже кілька днів поспіль у мене не було провісницьких видінь, — поскаржилася вона, бо саме ці видіння допомагали їй та сестрам визначити те конкретне зло, з яким їм доводилося мати справу. Фібі встала з підвіконня, струсила з джинсів пилюку і заходилася складати мапу. — Слід спробувати щось інше.

— І що ти пропонуєш? — поцікавилася Пейдж, широко позіхнувши і відразу ж знічено прикривши рота рукою. — Вибач. Я теж не виспалася, простоявши учора певний час над чорною дірою і поборюючи перспективу вирушити у космічну одіссею.

— Не варто вибачатися, — відповіла Фібі. — Щоб там не відбувалося, а незабаром ми всі й дійсно втратимо сон — ось побачиш. — Раптом у її очах з’явився вираз впевненості. — Я маю новий план.

— Нумо розкажи!

— Зараз я піду в кухню, зроблю собі кави або чаю, а потім напишу заклинання, яке потенційно зможе виявити ті сили, що чинять вплив на цей будинок. — І вона кивнула сама собі, наче схвалюючи свій план наступу.

— Що ж, мені він подобається, — прокоментувала Пейдж. — Оце і є холоднокровне стратегічне мислення. Я піду з тобою, бо вмію готувати зілля, яке стовідсотково посилить дію твого заклинання.

Фібі похитала головою.

— Ще не час. Краще я спочатку напишу заклинання. Потім ти з ним ознайомишся і матимеш чіткіше уявлення про те, яке саме зілля слід приготувати, щоб воно дало максимальний ефект.

— Правильно гадаєш, — зазначила Пейдж і знову широко позіхнула. — Вибач, — знову сказала вона, прикриваючи рота.

— Я ж тобі казала не вибачатися! — з напускною строгістю зауважила Фібі. — Ще не вистачало нам вибачатися одна перед одною! І взагалі, мені час. Я готова до складання заклинання.

— А чим же мені поки зайнятися? — спиталася Пейдж. — Окрім пригадування рецепта мого зілля?