Прийшло тепло, пора коротких рукавів, і фіни на узбіччях, чекаючи, доки зміниться колір світлофора, повертались обличчями до сонця, мов соняшники, і заплющували очі. Широкі галявини та лавки парку Кайвопуйсто були поцятковані секретарками, що вийшли на обідню перерву прийняти сонячні ванни у своїх ліфчиках, поглинаючи світло задертими підборіддями.

До його дверей було приклеєно записку, тож Нейт зайшов до кабінету Форсайта. Ґейбл сидів на дивані. Форсайт передав йому коротку телеграму зі штаб-квартири, в якій ішлося про те, що новий директор ЦРУ, нещодавно призначений на посаду, прибуде інкогніто з Копенгагена до Гельсінкі на шість годин для контрольної зустрічі і знайомства з ДІВОЮ, з метою висловити вдячність агентства за її службу. Нейт поглянув на Форсайта, потім на Ґейбла.

— Як він може подорожувати інкогніто? — спитав Нейт. — Його ж показували по всіх каналах на телебаченні.

— Він прибуде до Копенгагена на ту хрінь, з НАТО, — додав Форсайт. — Як він втече від данців непомітно, я не можу второпати. Так робив Аллен Даллес, і Енґлтон теж, сідали на літак, нікому не казали і з’являлися без попередження.

— Так, у сраному 1951-му, — сказав Гейбл. — Усі ті чуваки подорожували самі, виходили собі з аеропорту, сідали в таксі й заселялися в готель прямо за стійкою реєстрації. Але ті милі капелюшки на стюардесах, так…

Форсайт не звернув на нього уваги.

— Минулої ночі я ввічливо відповів «ні-дякуємо», а за півгодини директор Європейської штаб-квартири зателефонував мені по зеленій лінії і дав прочухана. Це не прохання. Директор хоче зустрітися.

— Ще одна роздута куля, клятий директор Європейської штаб-квартири, — сказав Ґейбл. — Гадає, він капітан корабля на Трафальгарській битві. Читали коли-небудь його різдвяне привітання військам?

Форсайт продовжував його ігнорувати.

— Контролювати ситуацію ми зможемо лише з того моменту, коли він зійде з літака. VIP-ворота, покатайте його, упевніться, що немає хвоста, хай його охоронці сидять у машинах унизу, а самі з ним підніміться сюди, потиснемо руки, і хай забирається. Будемо молитися, щоб ФАПСІ — Російська служба, відповідальна за радіоелектронну розвідку, — не розвідало план його польоту.

Форсайт знову поглянув на телеграму.

— Мабуть, нещодавно йому доповіли про ДІВУ. Що ж, принаймні це гарна реклама для нашої справи.

— Реклама? Через нього її вб’ють, — сказав Нейт. — Було б безпечніше запхати її в багажник і відвезти до Швеції на довгі канікули. Чому ми не скажемо, що вона наразі недоступна?

— Не можна, — сказав Форсайт.

— Можемо сказати, що вона відмовляється.

— Ні. Підготуй її, скажи, хай усміхається. Ті блакитні оченята довершать справу. Треба підняти сюди трохи їжі й напоїв.

— Я дам розпорядження, — сказав Ґейбл.

— А як щодо Домініки? — спитав Нейт. — Хто їстиме сраний сендвіч, якщо все піде під три чорти?