Корчной з Домінікою стояли у крихітній вітальні квартири генерала. Старий відзначив її бентежну красу, те, як плавно вона рухається, як ходить, тримаючи спину рівно, і як не зводить з нього своїх очей. Що більше часу він проводив з нею, то більше переконувався — зробив правильний вибір. А зараз час посвятити її. Це буде складний вечір.

Зовні вона не виявляла жодних емоцій, контролювала себе, була зосереджена. Але в її поведінці, жестах, навіть у її поштивості з ним Корчной вбачав гнів і рішучість. Вона ніколи не говорила про школу горобців, втім Корчной сам потайки довідався більшість фактів про неї, так само, як і про її допити в Лефортові.

Вона щось приховує, він знав це. День у день вона палко домагалася повернення до справи з американцем. Одначе тембр її голосу, нахил голови, змушували Корчного запідозрити, що контакт Домініки з Натаніелем у Гельсінкі викликав конфлікт, симпатію, ба навіть почуття до нього. Скоро він про це дізнається.

Трохи раніше вони розпочали роботу над «Проектом Неш», як він назвав це. У темному кабінеті з опущеними завісами генерал клацав пультом, і на білій стіні проектувалися зображення Нейта. Краєчком ока Корчной помітив, як Домініка глибоко вдихнула. Сидячи збоку, він побачив, як паленіли її ніздрі. Він нещадно продовжив, докладно описуючи, що СВР було відомо про Неша, оглядаючи її звіти з Гельсінкі, спостерігаючи за нею, зважуючи її внутрішні резерви.

Він вимкнув проектор і суворо глянув на неї. Це завдання буде складнішим за попереднє в Гельсінкі, сказав він їй. Домініці доведеться виїжджати з Росії, і для того, аби зробити її закордоні поїздки правдоподібнішими, її переведуть до Кур’єрської служби Управління ОТ СВР. Їй доведеться діяти самостійно на Заході. Доведеться зблизитися з молодим американцем і спокусити його, визначити, хто ця krysa — щур. Вона зможе зробити це? Її темні очі спалахнули, здригнулися. Емоція. Конфлікт.

Для Домініки було серйозним випробуванням дивитися на зображення Нейта на екрані. Невже генерал відчув її збудження? Скільки ще вона зможе дурити його? Він знає?

Того вечора Корчной запросив Домініку до своєї квартири. Він приготує просту вечерю — явно не російську пасту, — аби відсвяткувати їхню майбутню поїздку до Рима, і вони продов­жать обговорення операції. Не було й натяку на щось негоже. Генерал Корчной був знаним старшим офіцером, ветераном розвідки, не grubyi chelovek — не хам. Вони сіли на метро, вийшли на Строгіно в четвертому окрузі й рушили крізь широкий, засипаний листям парк уздовж Москви-ріки. Будинок Корчного був третім у ряду з п’яти ідентичних будівель, трубчастих висоток, посмугованих, як карамельні палички з іржавих віконних рам. Його квартира містилася на дванадцятому поверсі, запльований ліфт гучно торохтів, несучи їх нагору.