— Ха! Учора ви говорили як босяцюра, а сьогодні промовляєте, ніби реліктовий київський інтелігент. Корисний це дар — спілкуватися всіма мовами! А щодо слова «бригада», то я його вжив у розумінні колективу робітників. То як тут у вас справи? І коли це ви навчили Ілька так пристойно говорити по-нашому? — Аскольд тим часом роззирався у таборі.
— От капосний пацан, то він уже й українську опанував! Ільку, то розкажи, як це в тебе виходить, бо ж дар знання мов Дух Його вручив лише нам — Апостолам. Ось! Ти, бува, у рівноапостольні не мітиш? — Андрій намагався говорити жартома, та відчувалося, що він спантеличений. Ілько тільки широко всміхався, перевертаючи смаженину над розжареним вугіллям.
Аскольд помітив зв’язаного і трохи побитого чолов’ягу, який сидів, притулившись до стовбура старезного дерева. Простеживши за його поглядом, Андрій промовив:
— От, бранця послав лукавий на нашу голову — вбити мене намагався цієї ночі. Тепер Ілько пропонує згодувати його гадам повзучим, аби задобрити їхнього володаря — Змія.
— Весело туту вас, у першому сторіччі, — сказав Аскольд.
— До речі, звуть його Трамаїл, і він був помічником первосвященика Каїфи у Храмі, і потягнув звідтіля одну унікальну річ — скіпетр Давида, ось. Згодом покажу і розповім, що це таке. А зараз ми збираємося снідати. Сідай попоїж із нами, що Він послав сьогодні.
— Прикольно, тепер я знатиму, з якого часу в наш прийшла ота приповідка: «Чим Бог послав», — усміхнувся студент.
Усі посідали на землю довкруж багаття, і розпочалася смачна трапеза. Лише коли на кістках не лишилося й шматочка, хлопець згадав, що прийшов сюди, аби стати свідком унікальної історичної події.
— Добродію Апостоле, — звернувся він до Андрія, — а коли ж ви збираєтеся воздвигнути хреста та провістити сходження благодаті на ці гори?
— Щодо благодаті на горах цих, то спочатку слід облаштувати табір, зібрати більше Ількових одноплемінників, перебалакати з їхніми вождями і жерцями, розповівши їм про Його Вчення любові і спитавши дозволу на священнодійство на їхній території...
— То ви до чужого монастиря зі своїм уставом не пхатиметеся... себто не йтимете?
— Звісно, не йтиму. Тут живуть мудрі люди зі своїми стародавніми знаннями і віруваннями та зі своїми богами, ось. А зараз до роботи, он бачиш, моя бригада працює, а ми з тобою теревенимо — допомагай. Ідіть з Ільком у гирло тієї річки, що колись її назвуть Почайною, наріжте очерету, щоб накрити курені, потім допоможіть обкопати табір від дощової води.
— А ви ж іще обіцяли показати скіпетр Давида! — нагадав Аскольд.
— Це не сьогодні. Сам ще маю його дослідити. Гайда до роботи!
Непомітно минув день. Повертаючись після підвечірку до печери, втомлений Аскольд усміхався сам до себе: це ж треба, і тут примусили працювати. Маємо тепер на свою голову вже двох начальників: професор — «адин штука» і Апостол — «адин штука, умєстє два штука», як каже Ашот з Бессарабки. Цікаво, що робити, коли обоє керівників потребуватимуть його роботи одночасно в різних часах? Раптом згадав, що хотів подзвонити Надійці, але виявилося, що на рахунку його мобільника не досить коштів.
До лазні різні люди ходять — знайомства хитрі там заводять
Тімафєй та Алєксандр прилетіли до Бориспільського аеропорту вечірнім рейсом. їх зустрів співробітник київського представництва федеральної контори, підполковник Владімір Тараторкін, і одразу відвіз у найману квартиру на Михайлівській вулиці, де завбачливо було накрито пристойну вечерю. Дорогою обмінялися лише загальними новинами. Серйозна розмова почалася вже за столом, після першої чарки немирівки з перцем.
— Ребята, — почав Владімір, — сегодня информации маловато. Координаты точки перфорации попробуем определить завтра с помощью переносного сканера, если она снова активируется. Потом выясним, кто бывает в этом месте регулярно, и начнем отрабатывать. Сами понимаете, это могут быть и сотни человек, — если, не дай Бог, перфорация случилась на территории какого-нибудь завода...
— Или воинской части, — додав Тімафєй.
— Ну, с воинскими частями попроще: там перво-наперво следует наладить контакт с начальством, а личный состав они помогут просеять сами. Главное, придумать правдоподобную причину наших поисков и выйти на них от имени чем-нибудь обеспокоенной общественности. Тимофей, завтра покажешь мне, как расположено место перфорации по отношению к знаковым объектам Киева. Вам нужно будет зайти в офис Фонда славного единства, чтобы согласовать программу пребывания. Это для поддержания официальной версии приезда — «легенда еще никому и никогда не мешала», как шутит еще с дрезденских времен лидер нации. Там же, в Фонде, будут храниться и ваши паспорта. В этой стране не следят за иностранцами — по улицам вообще без документов можно ходить, что, конечно, возмутительно, но иногда весьма удобно. Погуляйте по городу, посмотрите местные газеты, посетите бары, лучше те, где тусуются журналисты и прочие труженики демократии. Девочек водить в эту квартиру категорически запрещаю. Выкручивайтесь в этом плане согласно приобретенным навыкам.