— А може, вона пішла деінде, до великого міста, до якогось туристичного центру?

— У це не вірять. До того ж перед тим вона дивно поводилась. Говорила вві сні про Монте-Вериту.

Я зачекав якусь мить, а тоді так само недбало й безтурботно запитав:

— Звідки таке захоплення Монте-Веритою? — спитав я. — Життя там має бути суворе і дуже жорстоке.

— Але не в покликаних, — сказала вона, хитаючи головою. — Вони назавжди зостаються молодими, ніколи не старіють.

— А звідки ж це можна знати, якщо ніхто їх не бачив?

— Так завжди було. Це така віра. Тому тут, у долині, їх ненавидять, бояться, а ще заздрять. Вони, на Монте-Вериті, знають таємницю життя.

Дивилася на гори крізь вікно. Її очі мали замислений вираз.

— А ви? — спитав я. — Як ви думаєте, вас колись покличуть?

— Я не гідна, — відповіла вона. — Крім того, я боюся.

Забрала мою каву і запропонувала мені фруктів.

— Тепер, — казала вона, а її голос ще знизився, — від часу цього останнього зникнення все йде до біди. Чоловіки тут, у долині, розлючені. Дехто з них піднявся до села і підбурюють їх там, щоб зібрати більшу силу, а тоді напасти на монастир. Наші зовсім здичавіють. Намагатимуться убити всіх, хто там живе. Тоді ще більше клопоту: на нас звалиться армія, буде слідство, розправи, стрілянина; це все погано закінчиться. Та й зараз уже недобре. Всі налякані. Всі про щось потай перешіптуються.

Звук наближення кроків одразу ж загнав її за барну стійку. Вона поралася там, низько схиливши голову, коли її батько увійшов до кімнати. Він підозріливо глянув на нас обох. Я відкинув цигарку і підвівся з-за столу.

— Ви й далі збираєтесь підніматися? — спитав він мене.

— Так, — відповів я. — Повернуся через день чи два.

— Було б нерозумно залишатися там довше, — сказав він.

— Маєте на увазі, що погода зіпсується?

— Погода зіпсується, атож. Крім того, там може бути небезпечно.

— Як це небезпечно?

— Можуть бути заворушення. Діється щось непевне. Люди роздратовані. А коли вони роздратовані, то себе не тямлять. У такий час можуть потерпіти мандрівники, чужинці. Краще б ви відмовилися від своєї ідеї піднятися на Монте-Вериту і повернули на північ. Там спокійно.