Здавалося, брат Луї на мить розгубився.

— І що це, зрештою, міняє? — продовжив Роберт.

— Що це міняє?

Брат Луї трохи затнувся. Я кинув оком у їхньому напрямку. Його щоки зашарілися. Скидалося, що він докладає зусиль, щоб мовити бодай слово, проте йому бракує повітря. Він дійсно докладав зусиль, щоб не дозволити вибухнути своєму гніву.

— Хіба завданням наших ченців є виносити судження про те, що вони копіюють? — продовжив Роберт.

— Ні, звісно.

Червона фарба не сходила з його щік, перекинулася на шию і залишила там цятки на білій шкірі.

— Ви ж не будете стверджувати, що їм трапляється на власний розсуд змінювати хай що там було б, правда ж?

Коли брат Луї почув про таке припущення, з ним стався другий напад.

— Навпаки, потрібно зберігати істину як таку, незмінну, — сказав він притишено. — Передавати її вірно й точно для навчання майбутніх поколінь. І оберігати її від тих, хто недостойний її отримати.

— І хто ж обирає достойних?

Брат Луї підвів очі до неба, чи то як відповідь на питання, а чи як молитва хоч про якусь допомогу.

— Священні тексти мають зберігати Божі люди у святих місцях. Невірні тексти потрібно тримати в тих самих місцях, проте з інших причин: необхідно запобігати розповсюдженню їхнього шкідливого впливу. — Він підніс догори пальця і продовжив так, ніби читав у невидимій книзі: — Перші треба вберегти від недоброзичливців, а другі — від невинних душ.

Роберт перервав потік слів, наче підловив його на чомусь, та коли він почав говорити, то здавалося, що намагається переконати брата Луї, буцім вони згодні один з одним і обидва говорять те ж саме, але різними словами.

— Беззаперечно, — провадив він далі, — оті тексти, які ми маємо оберігати, хто міг би їх краще копіювати, як не той, хто не ризикує підпасти під їхній згубний вплив? А щодо тих, які проголошують божественну правду, то їх потрібно лише переписувати і множити. Не важливо, чи ми німі, чи глухі, а чи сліпі, мусимо робити, якщо маємо трохи вправності в руках. А я не знаю нікого, чиї пальці були би вправнішими, ніж в Елуа.

Зрештою брат Луї відступив. І не тому, що йому забракло доводів, я впевнений, і тим паче не тому, що його переконали аргументи Роберта, я бачив по його очах, що ні. Здається, він зрозумів, що жодні доводи не можуть перемогти, якщо їм протистоїть нерозсудливість.