— Ні, не сам алфавіт, а спосіб його писати. Так було в деяких районах, так само, як тут, в монастирі. Ці літери — промовляють. Поглянь: контур прямий і об’ємний, — звернув він мою увагу, і воно так і було. — Там багате мереживо, давня традиція монастиря, а ще аканти.

Дивлячись на мою розгублену міну, брат Луї пояснив:

— Стебельця, з яких вибиваються листки, квіти і ягоди, ростуть на великому стеблі. А ще серед цих гілок ховаються живі створіння.

І дійсно, в голові цієї Р був озброєний сокирою чоловік, який погрожував велетенському коту. Той, із розкритою пащею, намагається вкусити листя. Більша частина літери була насиченого синього кольору, оточена червоним і прикрашена зеленим. Деякі деталі було виведено бістром і бузковим, які не кидалися в око і ставали помітними лише за уважного розглядання буквиці. Усе разом було не просто гармонійним, а єдино можливим.

— Хто таке зробив? — поцікавився я захоплено.

Бібліотекар стенув плечима:

— Нам уже невідомо, книзі понад п’ять століть. Цей брат уже давно не з нами, а його ім’я забулося.

— Жодної згадки про нього?

— Ні. Для монаха негоже занадто прив’язуватися до плодів своєї праці. Ти знаєш, про що йдеться в Правилі щодо цього?

І зрозумівши, що розмовляє не з послушником, а з чоловіком, який не розбирається в усьому так добре, як він, процитував по пам’яті:

«Може статися так: брат ремісник вважає себе великим, бо добре робить свою справу. Він вважає, що приносить щось для монастиря. Тоді його відстороняють від цієї роботи».

Я дивився на нього з нерозумінням. І потім спитав:

— Чому, отче, чому його треба позбавляти його роботи, яку він відмінно виконує во славу монастиря?

— Із багатьох причин, кожної з яких достатньо. По-перше, він порушує перше правило: бути смиренним. Ніхто не може вважати, що має сам по собі якусь цінність окрім тої, яка дана йому нашим всемогутнім Господом. А ще тому, що він зраджує обітницю бідності.

Я розумів усе менше й менше, як часто траплялося з тими монахами, які мене заплутували, бажаючи просвітити.

— Але ж цей брат не продає результатів своєї праці... — знову спробував я.

— Ні, але він вважає, що ця робота належить йому особисто, натомість як ніхто не може володіти чимось, що не належить водночас і його братам.

— Навіть талантом.

— Ним — найпередніше. У Правилі не йдеться, що потрібно бути смиренним, а що треба ним стати. А це значить, що щодня потрібно вбивати в собі гординю й уникати причин для її виникнення.

— Тож завжди є що вбивати і чого уникати, — сказав я упівголоса, тож не зрозумів, чи брат Луї не почув моїх слів, а чи просто вирішив пропустити їх повз вуха.