Аналітик зі штаб-квартири мав прибути за два дні до початку конференції, допомогти підготувати розвідувальні вимоги до зустрічей. Довгий список запитань, розроблений з попередніх розвідувальних звітів МАРБЛа, надіслали телеграмою до резидентури. З самого низу списку, як завжди, містилися запитання для контррозвідки: ви знаєте про яких-небудь кротів у американському уряді? Чи відомо вам про будь-який витік інформації з американських секретних матеріалів? Чи знаєте ви про існування будь-яких розвідувальних операцій, спрямованих проти громадян чи систем США? М’які, відкриті запитання, щоб відчиняти дверцята печі та заглядати всередину.
Вони пройшлися списком необхідних завдань. Поповнити запаси обладнання було неможливо — дорогою з Гельсінкі МАРБЛ проходитиме митницю. Універсальний контактний план буде оновлено. Форсайт наклав вето на участь двох додаткових старших офіцерів зі штаб-квартири в дебрифінгу. МАРБЛ був агентом Нейта й міг упоратись із завданням самотужки.
Далі йшли підготування, яких більше ніхто не міг зробити: Нейт сховався в тінь, розчинився на вулиці, випав із радарів. Уночі він роздивлявся темні алеї, кути стін, сходи вантажних платформ — місця для коротких контактів — поруч з неокласичною пишністю готелю «Kӓmp», де мав відбутися саміт і куди селили делегатів. Він блукав повз кафе, ресторани, музеї міста та скульптури, відмірюючи відстані, оцінюючи кути, визначаючи можливість за ними сховатися, — і все за кілька хвилин пішки від «Kӓmp».
Насамкінець, уночі, під зливою, що стікала з монолітів на фасаді залізничного вокзалу, Нейт піднявся боковими сходами і прямо на порозі відчув руку, а потім вагу ключа від готельного номера у своїй кишені. Вузьколиций чоловік, неофіційний зв’язковий із Європи, винайняв на тиждень кімнату в готелі «ҐЛО» під одноразовим псевдонімом. Щоночі під час конференції Нейт чекав у ній на зустріч із МАРБЛом, коли той зможе непомітно вислизнути, чекав, коли він пошкрябає у двері, чекав на довгі розмови в перегрітій кімнаті із запнутими завісами й увімкненим телевізором у ранкові години, коли місто спатиме, а мінливі кольори світлофорів віддзеркалюватимуться на мокрих порожніх вулицях. Відтоді, як МАРБЛ зійшов з літака в Гельсінкі, резидентура була готова витратити на нього стільки часу, скільки буде можливо, але так, щоб на вулиці ніхто не помітив присутності американця.
***
Був ранній вечір після роботи, і Домініка стояла біля вікна на рівні мезоніну готелю «Торні», через дорогу від басейну, чекаючи, доки покажеться Нейт. Тепер вони плавали разом принаймні тричі на тиждень, але Нейт не з’являвся в басейні вже шість днів поспіль. «Дивно», — думала вона, відчуваючи себе дещо покинутою. Тиждень тому, вітряної весняної неділі, вони зустрілися в кафе на воді «Карусель» в районі Улланлінна. У затоці височів ліс хитких дренажів, фали бряжчали об алюмінієві щогли, а згори, над усім цим, на тлі блакитного неба стиха пропливали хмари.
Домініка проїхала автобусом, потім метро і, зрештою, двома таксі, перш ніж дістатися пристані. Йдучи вулицею Гавсстранден, вона все ніяк не могла вирішити, та зрештою таки збризнула парфумами собі за вухами. Він ішов пішки, саме переходив вулицю, і в ході його відчувалась незвична знервованість. Нейт був таким, як завжди, чарівним, але цього разу вона помітила ще щось. Його фіолетовий ореол був дещо туманний, побляклий. Він був розгублений, його думки літали деінде. Якщо раніше вони проводили разом чотири, п’ять, шість годин, то цього разу вже за годину Нейт сказав, що має справи — незапланована робота, не прийом чи ще щось, запевнив він її, та йти треба було. Вони трохи прогулялись разом, і коли Домініка запропонувала в наступні вихідні сплавати на поромі до Суоменлінни і провести день, гуляючи старою фортецею, Нейт сказав, що з радістю погодився б, але краще перенести ще на тиждень.
На деревах уздовж вулиці розпускалися бруньки, вони відчували сонце на своїх обличчях. На тихому розі вулиці вони зупинились і стали одне навпроти одного. Домініка збиралась додому, Нейт мав іти в протилежний бік. Дівчина відчувала його; він випромінював неспокійну енергію. «Чекає на щось важливе», — подумала вона.
— Вибач, мені так шкода, — сказав Нейт. — Просто стільки роботи навалилося. Отже, домовились, за два тижні вирушаємо до фортеці?
— Звісно, — сказала вона. — Чекатиму на тебе в басейні. Можна буде обговорити поїздку, коли побачимось наступного разу.
Вона повернулась і почала переходити вулицю. «Що, — питала вона в себе, — на мене найшло, навіщо було парфумитись?»
Нейт дивився, як вона віддаляється тротуаром густо-зеленого району, помітивши легку кульгавість у її ході. Її стрункі ноги танцівниці упевнено цокотіли бруківкою, а руками вона легко розмахувала в такт руху.
Потім він подумав про неминучий приїзд МАРБЛа. Йому все ще необхідно було знайти чисте сигнальне місце біля готелю «ҐЛО», аби МАРБЛ упевнився, що можна підійматися в номер. Слід було братися до справи.
У розігрітій оливковій олії доведіть очищені та нарізані помідори, цибулю, цукор, сіль та перець до стану густого соусу. Додайте до помідорів збиті яйця та активно помішуйте, доки яєчня не перетвориться на однорідну масу. Після готовності подавати з підсмаженим на грилі хлібом, збризнутим оливковою олією.
17
1 Список працівників, що мають доступ до таємних операцій.
13
Його не було вже надто довго.
Прямуючи до своєї квартири, Домініка майже не помічала, що коїться навколо, і не звертала уваги на світло у вікнах. Вона думала про те, що станеться завтра в резидентурі. Її звіт про Нейтову тижневу відсутність переправлять терміновою телеграмою заступникові директора, «конфіденційно». У Лінії КР терміновий запит до Управління службових відряджень обернеться списком усіх росіян, що подорожували до Скандинавії протягом шести останніх місяців чи подорожуватимуть у найближчі шість місяців. Дипломати, бізнесмени, науковці, студенти, чиновники, навіть члени екіпажів літаків. Список буде вичерпний. Терплячі вовки з КР почнуть, виключаючи з нього імена, беручи до уваги вік, професію, історію та, особливо, доступ до державних таємниць. Фінальний список можливих підозрюваних включатиме десяток чи навіть сотню імен. Це не має значення. СВР почне стежити за ними в Москві, читати їхню пошту, відстежувати телефони, обшукувати квартири й дачі, підсилати інформаторів.
«Пошук, безсумнівно, пошириться й на Гельсінкі», — подумала вона. Команда спостереження з Управління К слідкуватиме за Нейтом два чи три тижні, місяць, щоб більше дізнатися про його діяльність. Працюючи непередбачувано й невидимо — про команду Управління К говорили шанобливо й пошепки, — вони запишуть свої спостереження, і в Москві знову розпочнеться безкінечне стеження. Це було неминуче. Наприкінці процесу, якщо агент і справді виявиться росіянином, його чи її заарештують, засудять і стратять. Сірі Кардинали вкотре досягнуть свого.