— Не знаю, тут щось не так, щось більше, ніж шок, — сказав він Ґейблу.

Затим почулося тихе шарудіння і до них прикульгав Нейт — він нарешті прокинувся, — тримаючись за стінку, на краях бинтів виднівся помаранчевий бетадин. Одна сторона його обличчя була пурпурова. Він опустився у крісло, обличчя впріло від натуги й болю.

— А ви що тут робите? — продеренчав він. — Якась невідкладна справа?

— Як ти почуваєшся? — запитав Ґейбл, проігнорувавши його. — У голові не паморочиться? Хочеш їсти?

Нейт похитав головою, і Форсайт м’яко заговорив:

— Я зв’язувався з сьомим поверхом. Посол дзвонив мені з півдесятка разів, а його самого двічі викликали до міністра закордонних справ Греції. Вся грецька поліція розшукує росіянку й намагається ідентифікувати труп, а російське посольство знай твердить, ніби не в курсі, що коїться. Міністерство закордонних справ Греції розташоване на одній вулиці з готелем, а телевізійники на площі Синтагма не вимикають камер ні вдень, ні вночі.

— У цьому й полягає все найкраще в таємних операціях — у телевізійних камерах, — сказав Ґейбл, дивлячись на Нейта.

— Усіх у штабі можна розділити на два типи за рівнем їх злості: дуже злі й курва-несказанно-як-злі, — сказав Форсайт. — Зусібіч сиплються взаємні звинувачення: Чому ніхто не очікував такого ходу СВР? Чому ми не витягли вас із цієї справи? Чому МАРБЛ не попередив нас про засідку? Здебільшого все це гівно собаче.

Сьогодні зранку я отримав емейл від начальника європейського відділу. Адмірал Нельсон вважає, що час «змінити вітрила» у справі ДІВИ. Вочевидь, начальник ВОР розповів європейському шефу, що його голову запхали глибоко в сраку. Перед самим Директором. Та все це нам ще під силу.

Потім учора дзвонив Бенфорд, питав, хіба він не ясно сказав не ходити до Домініки. Передає вітання. От пояснити йому твої дії, особисто йому, нам — тобі — вдасться вже не так легко. Все залежатиме від того, наскільки у Бенфорда сильне бажання дати тобі різки.

— Я особисто порекомендував йому зробити це, — сказав Ґейбл.

— Одначе надія ще є. Бенфорд каже, що цей інцидент дає нам вузенький просвіт; він був дуже збуджений. Прилітає завтра ввечері, а доти хоче, щоб ти нікуди не показувався.

Форсайт підійшов до скляних дверей на балкон і виглянув крізь шпарину між затягнутими шторами.

— Домініці не можна показуватись, аби Центр запідозрив найгірше: що вона програла ЦРУ, її намір підсидіти Нейта викрили. Маємо щонайбільше кілька днів.

Ґейбл встав, пройшов невеличким коридором і постукав до Домініки. Він щось тихенько сказав крізь двері, й вона дозволила йому увійти. Вони чули в коридорі його приглушений баритон, а за десять хвилин Ґейбл повернувся до них і сів.

— От лихо, — прошепотів він. — Вона схвильована. Не істерить, просто сердиться. Роздратована. Як завжди, але цього разу все серйозно. Не знає, кому вірити. Нам, МАРБЛу, вже точно не своїм.

Нейт спробував устати з крісла.

— Ану, курва, сядь на місце, — сказав Ґейбл. — Окрім того, вона картається, що мало не вбила тебе. Перше, що вона спитала, було: як ти почуваєшся.

— Вона врятувала мені життя, — сказав Нейт. — Той мокрушник уже було порішив мене.

— А ти перевірив кімнату перед тим, як заходити? — Нейт уникнув його погляду. — Не додумався, — сказав Ґейбл.