Розділ 2

«Запасний аеродром»

Вони заїхали в широкий, навіть не загороджений із дороги двір. Із хати вийшла молодиця в засмальцьованому халаті, настільки короткому, що він навіть не прикривав білих шортиків. Підведені брови, груба косметика, нанесена абияк, робили жінку значно старшою на вигляд. Їй можна було дати або сорок, або ж двадцять п’ять – якщо всю ту штукатурку ретельно змити.

– Оце він – мій запасний аеродром. Ще коли їздив на заробітки, привіз її з Пітера. Працювала на дорозі, бідолаха. Підлікував трохи від усяких тим «дорожніх неприємностей». Ти, думаю, розумієш… Хату купив. Тепер моя Ганя ґаздиня! Так, сонце?

Додік випхав своє масивне тіло з машини, ступив до дівки та вхопив правицею налиту сідницю. Дівчина посміхнулася й повисла в нього на шиї.

– Накрий-но нам, мала! Моя Свєта двійню народила. Завтра їду в Сарни – забирати. А сьогодні святкуємо! – Він гепнув на лавку повний пакет, брязнуло скло.

Ганя глипнула нафарбованими віями на чоловіків, які виходили з машини слідом за Додіком, і ходою, що її, певне, підгледіла в телевізорі, попливла до хати. За хвилину вже кликала до столу. Нашвидкуруч порізана ковбаса, помідори, відкрита банка червоної ікри й відкорковані пляшки горілки – увесь стіл. Додік увійшов першим. Володько відмовлявся як міг, та все ж і йому довелося сісти.

– Не нервуй мене, хлопче! Досить того, що твій Санько завжди мені поперек горлянки стає. Сядь і випий за моїх дівчат!

Володько сів, налив мінералки. Всі випили, закусили. Перша, за нею друга, третя. Невдовзі ніхто вже й не звертав уваги на колишнього бранця. Розмова потекла плавно, поки не звернула на політику.

– …От Майдан я поважаю, це так. Поки стояв Майдан, знаєш, скільки бурштину ми намили? Всі були задоволені – і в області, і в Києві, та й нам хватало.– Додік схилився над захмелілим прапорщиком.

– Майдан, кажеш? Поважаєш? А ти знаєш, скільки днів поспіль ми там яйця морозили, охороняючи адміністрацію президента? Треба було із самого початку розганяти!.. Але ж ні – жоден не наважився взяти відповідальність на себе. Не знайшлось чоловіка з міцними яйцями. Краще б танки, як у Китаї…

– О, та ти, бачу, крутий!

– Чого крутий? Дали наказ відкрити вогонь, коли вже було пізно, а самі розбіглися, як щури!..