— Ми й так це зробимо, у будь-якому разі.

Він натиснув кнопку на дистанційці, і на живому моніторі з’явився звук. Двоє чоловіків із СВР тепер кричали на Делона, який сидів, не рухаючись, на дивані. Домініка ступила босою ногою ближче до Симьонова, цілком серйозно роздумуючи про те, щоб загнати ніготь великого пальця йому в око.

— Він же не піддасться на шантаж! Він недостатньо сміливий! Ви що, справді думаєте?..

Симьонов повернувся до неї, закурюючи сигарету. Його очі жовто палали.

— Якщо не спрацює, ми зможемо записати у твій зошит під графою «помилка», — сказав він. — Це не твоє рішення, і ніколи ним не було, — сказав він, усміхаючись до неї. — І ця Служба — не твій приватний заповідник.

Він повернувся до монітора без звуку. Домініка похмуро дивилася, як її ноги обвивають Делона.

— З якою метою повторюється фільм зі спальні, товаришу? — спитала вона Симьонова. Він не відповів, випустивши в стелю хмару диму.

— Враховуючи, що Сєров перший ударив тебе, я не висуватиму звинувачень за твої дії.

Він вказав на інший монітор і на Сєрова, все ще непритомного на підлозі.

— А ти з гонором, так, горобчику? Це слід додати в актив твоєї кар’єри.

Він знову посміхнувся й кивнув у бік однієї з внутрішніх кімнат.

— Там одяг, можете перевдягнутися, молодший лейтенанте. Звісно, якщо не бажаєте ходити голою всю ніч.

Домініка зайшла в маленьку кімнату і швидко натягнула на себе безформний халат, пластиковий ремінь та пару чорних черевиків на шнурівці. Одяг, який протягом останніх п’ятдесяти років доповнював образ сучасної радянської жінки.

***

Домініка більше ніколи не бачила Делона. Інформація доходила уривками. Інформатор СВР, який працював у французькому посольстві, повідомив, що наступного ранку Делон попросив про зустріч із послом. Делон зізнався в «таємних близьких стосунках із росіянкою». Маленький чоловічок ви­явив неабияку мужність, описавши кількість та природу торговельних документів, якими він ділився, які копіював чи компрометував будь-яким іншим способом. Голова ГДЗБ13 у Москві зателефонував до штаб-квартири в Парижі, а також до контррозвідувального відділу ДСТ14. Там з розумінням закивали головами. Красива жінка, quoi faire? Що ж робити?

Німці б визнали його shuldhaft, винним, і дали б три роки. Американці б назвали нещасного йолопа жертвою секс-шпіонажу і присудили б йому вісім років. У Росії predatel’, зрадник, був би одразу ліквідований. Французькі слідчі дійшли до суворого висновку — négligent. Делона швидко доставили додому — сховавши якнайглибше, — де призначили на дрібну посаду із забороною доступу до секретної інформації на вісімнадцять місяців. Він був разом зі своєю донькою, знову в Парижі. Його головним покаранням було повернення до вишуканого високого будинку дружини на Шістнадцятій вулиці, де він лишився з єдиним спогадом безсонними ранніми ранками — про тьмяну московську квартирку й пару кобальтово-блакитних очей.

Приправити й обваляти в борошні маленькі кубики яловичини, добре просмажити. Зняти м’ясо. Злегка обсмажити нарізаний бекон, цибулю, помідори, моркву, картоплю та чебрець до м’якого стану. Вкинути м’ясо назад у сковорідку, залити яловичим бульйоном і тушкувати, доки воно не стане ніжним. Додати діжонську гірчицю, ложку жирних вершків, розігріти й подати.

9

Метрдотель.

10