Один з чоловіків за столом придушив раптову посмішку, хоч і не одразу.

— Перепрошую, полковнику, — сказала Домініка, — та мене призначили до цього відділу повноцінним членом команди.

— Я розумію, — сказав він. — Ви читали papka Делона? Його справу?

— Обидва томи, — сказала Домініка.

— Це схвально, — сказав він. — Які попередні коментарі ви хотіли б додати з приводу його справи чи, можливо, певних її вад?

Дим тягнувся під стелю, в кімнаті настала тиша. Домініка поглянула на обличчя, які її оцінювали.

Вона проковтнула слину.

— Проблема його доступу критична. Мішень, Делон, торговий директор середнього рівня, не має до секретних матеріалів достатнього доступу, щоб виправдати політично делікатну chernota — чорнуху.

— А що вам відомо про шантаж? — запитав Симьонов спокійним голосом, дещо вдоволено. — Тільки те, що вам розповідали в Академії? І все?

— Сам Делон не вартий зусиль, — повторила Домініка.

— Є ряд аналітиків Лінії Р, які з вами не погодяться, — сказав Симьонов, підвищивши тон. — Делон має доступ до комерційних даних Франції та ЄС. Бюджетні показники. Програми. Інвестиційні стратегії, енергетична політика. Ви б знехтували такою інформацією?

Домініка похитала головою.

— Делон не знає нічого такого, чого нам не можуть надати безпосередньо наші низькосортні агенти з торговельних або комерційних установ у Парижі. Такий спосіб буде набагато зручнішим, з погляду загальних вимог, ви не згодні?

Симьонов, спохмурнівши, відкинувся у своєму кріслі.

— Бачу, ви багато чого навчилися в Академії. Отже, ви пропонуєте, щоб відділ не підтверджував дану операцію? Щоб ми відпустили Делона й не вживали ніяких заходів?

— Я лише кажу, що потенційний ризик скомпрометувати західного дипломата в Москві невиправданий його низьким потенціалом як джерела.

— Перечитайте файл ще раз, молодший лейтенанте, — сказав Симьонов. — І повертайтесь, коли зможете додати щось конструктивне.

Усі дивилися на Домініку. Дівчина встала з-за столу, забрала файл і пройшла до дверей. Вона тримала спину рівно й зосередилась на дверній ручці. Зачинивши двері, одразу зачула приглушений гомін і здавлені смішки.

Наступного ранку Домініка підійшла до свого порожнього столу і знайшла в пошарпаному ящику для документів звичайний білий конверт. Вона обережно розкрила його нігтем великого пальця й дістала лист паперу. Красивим почерком, фіолетовим чорнилом було виведено усього кілька слів:

У Делона є донька. Слухайся своїх інстинктів. К.