Обличчя Путіна було, як завжди, маскою, одначе сьогодні він здавався стомленим.

— Генерале Єгоров, — сказав Путін, поглянувши на наручний годинник, а затим звівши свій електричний погляд на Ваніне обличчя. «Починайте. Але недовго». Єгоров підлаштував голос:

— Розвіддані, отримані з Америки, продовжують бути багатим джерелом критичних даних і майбутніх кібернагод.

Путін кивнув, сині очі не змигнули.

— Наш таємний агент у Вашингтоні, ЛЕБІДЬ, продовжує постачати вичерпну технічну інформацію щодо військових космічних апаратів США. Kosmicheskie Voyska — космічні війська — оцінюють його роботу на відмінно. Мій резидент у Вашингтоні…

— Тобто мій резидент, — сказав Путін.

— Авжеж; ваш резидент — генерал Голов — щонайобережніше керує ЛЕБЕДЕМ, — сказав Єгоров, наказуючи собі бути обачнішим, коли він у такому настрої.

Постукав помічник і заніс тацю з гарячим чаєм у витончених, філігранних podstakanniky, на обідках склянок лежали срібні ложечки, у кожній — по кубику цукру. Тацю поставили неподалік, на стіл для нарад у кутку кабінету, разом зі срібною тарілочкою з мадленками. Ні те, ні інше було не дістати, тож до них не доторкнулися.

— Продовжуйте, — сказав Путін по тому, як помічник вийшов.

— Ми продовжуємо шукати крота ЦРУ, вірогідно, у Службі. Розкрити його — це лише справа часу.

— Важливо зробити це, — сказав Путін. — Матимемо більше доказів, що іноземці, американці, працюють на підрив нашого уряду.

— Так, пане Президенте. Це вкрай важливо. Кріт загрожує безпеці наших агентів…

— Наприклад, таких, як ЛЕБІДЬ, — сказав Путін. — Нічого не має статися з нею, жодних komprometirovat, міжнародного розголосу, ніяких провалів.

Єгоров кивнув, зацікавлено відзначивши, що президентові відома стать ЛЕБЕДЯ. Пам’ятав, що не згадував про це раніше.

— Ми визначили офіцера ЦРУ, який керує цим кротом. Я запускаю операцію проти нього, аби здобути ім’я цього агента.

— Неймовірно, — сказав Путін, колишній офіцер КГБ, — але для проведення такої операції вам не потрібен мій дозвіл.

— Це складна konspiratsia, — сказав Єгоров, кружляючи довкола теми. — Я маю намір використати одного з наших офіцерів, щоб вступити в контакт з американцем, скомпрометувати його. Мені потрібне ім’я того агента.

Маска Путіна злегка змінилася, виражаючи чи то дискомфорт, а чи задоволення, Єгоров не міг достеменно сказати.

— Треба робити все розважливо й помірковано. Я не схвалюю фізичного викрадення офіцера ЦРУ. Так не можна чинити зі службами конкурентів. Наслідки цього кроку будуть неконтрольовані.

Голос президента був шовковистий, він нагадував кобру, що надимає свій капюшон. Порцеляновий годинник Фаберже на бічному столі дзенькнув, відбивши півгодини. Чай у протилежному кутку кімнати захолов.