Сенаторка США Стефані Буше (Демократична партія, Каліфорнія) не звикла самотужки кермувати чи паркувати машину, ходити коридором без супроводу, ба навіть відчиняти власні двері. Будучи віце-головою Спеціального комітету розвідки Конгресу, вона мала цілу фалангу стажерів та службовців, які понесли б її на ношах, якби вона того забажала. І саме в цю мить вона б не відмовилась від допомоги: передній бампер її машини стукнувся об бампер авто попереду, злегка хруснувши. Срана паралельна парковка. Сенаторка Буше викрутила кермо й натисла на газ. Задні колеса вдарились об бордюр, а перед машини й досі стирчав на дорогу. Буше ляснула долонею об кермо. Подалася вперед, щоб краще бачити. Ззаду засигналила машина. «Паркуйся або їдь далі».

Сенаторка Буше опустила вікно з пасажирського боку і крикнула іншому авто, що протискалося повз:

— Пішов нахер!

Буше знала, що їй слід бути обачнішою; вона ж бо знана особа — ба навіть знаменитість — на Пагорбі, але той хуєсос не сміє просто так сигналити їй. Із четвертої спроби Буше вдалося втиснутися на стоянку. На темній і тінистій H-стрит у Вашингтоні, округ Колумбія, стояв надвечірок. Замикаючи машину, вона помітила, що заїхала на бордюр заднім лівим колесом, ну то й чорт із ним. Повернулася й попрямувала тротуаром повз елегантні будівлі з коричневої цегли з освітленими косими скляними ліхтарями георгіанськими входами.

Буше мала сорок років, вона була низенька й худорлява, з дещо хлопчачою фігурою, ноги — засмаглі й стрункі. Колючі зелені очі й ніс ґудзиком відтінялися білявим волоссям, що сягало плечей. Рот був єдиною рисою, що не пасувала до образу нестримної енергії й корпоративної влади. Він був невеличкий, перекошений, з тонкими, стиснутими устами, — який покусає, щойно відкрившись.

Буше піднімалася ланцюгом влади Пагорба, замолода, щоб бути сенатором, але все одно знала, що заробила свою посаду в Спеціальному комітеті розвідки неабиякою підготовкою і важкою працею. Вона засідала і в інших комітетах, проте жоден не був таким престижним, як СКРК. Дванадцять років тому її обрали до Конгресу після складної кампанії в окрузі Південна Каліфорнія, перенасиченому підрядниками від міністерства оборони й аерокосмічної агенції. Вона спритно освоїла асигнування і тримала мішок з грошима над головами людей, щоб одержати те, чого хотіла. Піднятися до сенатора мало б стати наступним логічним кроком, тож нині, перебуваючи на другому терміні, наново призначена заступницею голови, вона була дотична до законодавства, асигнування й нагляду в Міністерстві оборони, Міністерстві нацбезпеки і Розвідувальній спілці. Різка, нетерпляча й сварлива під час комітетських слухань, вона терпіла Оборону за ті доходи, що вона приносила її рідному штату. У політичній неприступності МНБ, що його вона особисто вважала збіговиськом підмітал, які діяли у світі, заледве його розуміючи, вона вбачала спробу проводити операцію на мозку в кетчерських рукавицях.

А от Розвідувальна спілка — конгломерат з шістнадцяти різних агенцій — була саме тим, до чого в Буше накопичилось найбільше злості, тонкогубої неприязні. Розвідувальні управління — РУМО та УАР — її не турбували. Це були просто професійні військові, що розбивали собі голови в закордонних операціях, коли єдиним, чого вони насправді хотіли, було чітке фото наступного мосту за наступним пагорбом. БР Державного департаменту, може, й мало видатних аналітиків, та Держдеп нині рідко збирав секрети. Їхнім аналітикам слід частіше виходити на сонце, отримати трохи вітаміну Д. ФРБ були балуваними нареченими, примушеними до внутрішньої розвідувальної роботи, якої вони не розуміли й не вітали, незворотно повертаючись до свого традиційного копського коріння, воліючи радше ганяти підлітків-арабів у Детройті, ніж будувати довготривалі мережі контактів.