— Усі ж розуміють послідовність дій, так? — спитав Форсайт в офісі за день до цього. Він запитально дивився на Маратоса.

— Так, ми зрозуміли. Ми не перший день працюємо, — сказав Маратос. — Повідомите нас, щойно дізнаєтесь ім’я цього маленького членососа.

— Елвуде, я хочу підкреслити, що ви маєте чекати мого сигналу. Якщо ви почнете операцію надто рано, то поставите під загрозу життя мого джерела, — сказав Форсайт.

Маратос роздратовано поглянув на Форсайта.

— Я ж сказав, що зрозумів, Боже. Я зрозумів.

Ґейбл говорив Нейту, що його завданням на цю операцію буде заткати пельку й слухати, та Нейт все одно сказав, дивлячись прямо на федерала:

— Якщо ви, хлопці, все, нахрін, зіпсуєте, щоранку проситимете дружину заводити вашу машину.

Кричуще порушення етикету.

— Ти, гівнюк малий, — сказав Маратос. — Це що, погроза федеральному офіцеру?

Нейт уже був готовий відповісти, коли втрутився Форсайт.

— Заткайтесь, обоє.

Маратос хотів ще щось додати, та все ж змовчав.

Рація на столі клацнула двічі, сигнал від Ґейбла з машини про те, що Волонтов і Домініка увійшли в лоббі готелю. За три хвилини пізніше на першому ноутбуці відчинилися двері, і Волонтов, Домініка та невисокий молодий чоловік увійшли до кімнати. Домініка несла з собою кейс. Волонтер був смаглявий, мав неслухняне чорне волосся та густі брови. На ньому була блакитна вітрівка, а на плечі він тримав чорну спортивну сумку. Але камера не могла записати того, що бачила Домініка. Повітря навколо нього світилося жовтим, мов перед торнадо. Вона знала, що Волонтов збирається з ним зробити, розуміла, що хлопцеві кінець. Вони сіли в крісла навколо низенького столу. Почувся звук, Волонтов говорив російською, Домініка перекладала. Було дивно чути голос Домініки з динаміків ноутбука.

Волонтов наполіг, і хлопець представився як Джон Пол Буллард, аналітик середньої ланки з Національної служби зв’язку. Він описав свою роботу і потребу в грошах. Підставив сумку ближче і повторив свою вимогу — Волонтов платить йому півмільйона доларів за посібник, титульну сторінку якого він уже надав. Знову заговорив Волонтов, і Домініка спитала молодого американця, звідки їм знати, що документи справжні.

Буллард розкрив сумку й передав Домініці посібник, розміром з телефонний довідник. Вона дала його Волонтову, який три секунди погортав сторінки, перш ніж повернути його Домініці. Він сказав щось Булларду, і Домініка переклала. Їм необхідно було перевірити документ, щоб визначити його реальну ціну. Буллард сказав:

— Він справжній, гаразд? Це оригінал.

За кивком Волонтова Домініка підвелася з крісла з документом у руці та з кейсом і вийшла до ванної кімнати.

Згідно з його детальними настановами в переддень зустрічі, резидент хотів, щоб посібник було сховано під подвійним дном кейса, якомога скоріше, на випадок, якщо це була провокація Заходу, пастка. Ванна кімната без вікон була для цього бездоганним місцем.

Форсайт прошепотів у рацію: «Все нормально, прийом». На другому ноутбуці відчинилися двері ванної кімнати й екран затулила голова Домініки. Вона зачинила двері й поклала кейс на туалетний столик. Поспіхом нахилилась до підлоги та штовхнула запобіжну пластину столика, яка відкрилась всередину. Домініка дістала з секретної порожнини в столику ідентичний посібник, скрупульозно спроектований під мікроскопом командою яйцеголових і ретельно підготовлений — аж до відсутньої титульної сторінки — та поклала замість нього оригінальний посібник Булларда. Відтак закрила пластину й натиснула на дві заклепки на кришці кейса. Піддавшись натиску, внутрішня підкладка кейса відкрилась, і під нею ховалось фальшиве дно, куди Домініка поклала підробний посібник. Вона поставила на місце фальшиву підкладку і з гучним клацанням закрила кейс.

На кілька секунд Домініка зупинилась подивитися на себе в дзеркало, пригладила волосся, а тоді поглянула вгору, на вентиляційний отвір, у невидиму камеру. Нейт минулого вечора сказав їй, що за нею стежитимуть, аби впевнитись, що все пройде гладко. Домініка висунула язика на камеру і, востаннє кинувши погляд на себе в дзеркало, вийшла до спальні.