— Я на твоєму місці, коли ти вже нахабно втручаєшся у міждержавні відносини, все ж повідомив би про цей демарш хоча б майора Миколу Трохимчука, — дав слушну рекомендацію домовик.
— Завтра, бо від ще однієї офіційної розмови я погано спатиму, — відповів Аскольд.
Зі свого кабінету у Фонді славної єдності Владімір Тараторкін одразу надіслав шифрограму до ЦІК Фе з викладом дуже дивної розмови з Четвертинським, а також терміново викликав Арнаутського і дав йому прослухати її повний аудіозапис. Той аж сказився від люті:
— Не было такого, чтобы наша контора пасовала перед пацаном! Если мы позволим диктовать себе условия каким-то соплякам, то станем посмешищем в глазах всего мира!
— Ага, еще скажите, что наше дурацкое положение вызовет сочувствие мировой общественности, — злостиво кинув Тараторкін.
— У нас есть гарантии, что Александра отпустят живым? — утрутився Брєзґінцев, який до цього мовчки працював зі своїм сканером перфорацій.
— Гарантии в этих обстоятельствах может дать только Всевышний, да и то ограниченные, — відповів Тараторкін трохи стриманіше.
В цей час на його електронну поштову скриньку надійшов шифрований наказ із Центру про негайну евакуацію з Києва всіх учасників операції.
— Мы выполним это распоряжение без всякой самодеятельности, — жорстко заявив Тараторкін. — Тимофей, что показывает сканер?
— Устойчивый портал на Костельной и та же группа мерцающих порталов на Подоле. Интересно, что сегодня, чуть ранее, также были зафиксированы преодоления пространственно-временного барьера в районе улицы Щорса несколькими крупными биологическими объектами, причем неоднократно.
— Похоже, что некоторые гуляют во времени, как в собственном доме, — незадоволено констатував Арнаутський.
Він хотів домовитися телефоном про зустріч із Полянським, але Тараторкін несподівано жорстко заборонив йому це, навіть пригрозивши застосувати силу. В дію вступив план екстреної евакуації.
Майор Микола Трохимчук поспішав на службу, коли йому на мобільний передзвонив Аскольд Четвертинський і повідомив, що вони з друзями ухвалили рішення вислати з країни Тараторкіна, Брєзґінцева й Арнаутського — співробітників Центру історичних корекцій Федерації, — аби не капостили.
— Загалом, приймаючи такі рішення, слід мати можливість їх виконати, — справедливо зауважив майор. — Я вже не кажу про те, що вас ніхто не уповноважував на ці дії.
— От заразом і перевіримо, чи насправді ми спроможні їх здійснити, — відповів Аскольд. — А щодо повноважень, то коли компетентні органи не можуть гарантувати безпеку країни і громадян — громадянам самим доводиться дбати про це.
Коли майор прийшов до офісу Служби, то, не заходячи до себе, одразу піднявся до приймальні полковника Вовка і, дочекавшись його приїзду, повідомив про розмову з Аскольдом.
— Ви дуже здивуєтесь, якщо я скажу, що сьогодні зранку всі троє співробітників ЦІК Фе залишили Україну? — запитав полковник. — Мені про це дорогою на роботу повідомили оперативники. Місцезнаходженню четвертого, Олександра Дєнісова, невідомо, та офіційно про його зникнення ані нас, ані міліцію ніхто не повідомляв. Отже, Четвертинський цілком довів, що здатен добиватися виконання власних ультиматумів. Уявляєте, що буде, коли такі вимоги він почне ставити, наприклад... ну, навіть не будемо говорити кому. — Полковник виразно здійняв угору вказівний палець правої руки. — До речі, аналітичний відділ не надав прийнятних варіантів пояснення його поінформованості. Лише якісь езотеричні дурниці: мовляв, Бенціон Пінський — той, що намагався добитися співпраці з Четвертинським, тиснучи на його матір, кілька разів зустрічався з ворожкою Гликерією-Степанидою, і аналітики припускають, що, можливо, хлопець також користується її здібностями для отримання інформації.
— Маячня! — кинув майор.
— Та чогось кращого вони не придумали. Що ж, самі запитаємо: настав час побачитися з ним. До вечора підготуйте пропозиції щодо організації моєї зустрічі з об’єктом оперативної розробки Князем.
Закінчивши розмову з майором, полковник Вовк зателефонував Михайлові Яковенку і домовився зустрітися з ним у затишному куточку Києва — садибі Видубецького монастиря. Там, прогулюючись старовинним монастирським подвір’ям поміж барокових козацьких церков, він виклав підприємцю нові факти, що свідчили про нетривіальні здібності студента Четвертинського.