– Зупиніть його! – гукнув Анджей. Він зірвався на ноги й попрямував до дверей, але, ступивши кілька кроків, упав посеред хати. До нього кинувся лікар. З кухні, нічого не розуміючи, вибігла Мальва. Глянула на графа, над яким схилився лікар, потім угледіла крізь відчинені двері, як жовніри заштовхують її батька до брички.

– Тату, таточку, за що вас? Відпустіть! – вигукнула дівчина й кинулася за батьком. Солдат відіпхнув її прикладом рушниці, дівчина перечепилася, впала і, вдарившись головою об сходинку ґанку, знепритомніла. Лісник вирвався й кинувся до доньки, але теж отримав прикладом по голові. Кров хлинула йому з носа. Він захитався і впав навзнак. Жовніри за вказівкою офіцера зв’язали й закинули лісника в бричку.

– Пане лікарю, допоможіть графові зібратися – ми від’їжджаємо! – гукнув поліціянт через відчинене вікно. Лікар тим часом насилу затяг непритомного пацієнта на ліжко.

– Боюся, він не зможе витримати довгу дорогу.

– Тоді залишайтеся з ним, а я маю доставити злочинця до постерунку.

– Ні, я тут ні в якому разі не залишуся! – злякано заквапився Яким Крац.– Дівчина вже прийшла до тями, вона попіклується про графа. А за кілька днів я приїду по пана Анджея каретою.

– То хутчіш, бо скоро темніє, а ці ліси кишать розбійниками!

Лікар поставив на стіл перед Анджеєм кілька пляшечок. Дав понюхати нашатиру дівчині й, спакувавши своє знаряддя, вийшов.

Анджей знову спробував підвестися, прошкутильгав до дверей, вигукнув:

– Вам доведеться відповісти за самоуправство! Я буду скаржитися окружному комісару!

– Ваше право, пане, але я змушений додержуватися закону! Їдьмо! – Офіцер пхнув руків’ям нагайки у спину візника. Жовнір ухопив віжки, вперіщив ними по спині коней, і ті, одразу зірвавшись на галоп, вилетіли на лісову дорогу.

Граф, не стримуючи люті, вгатив здоровою рукою по дверях.

– Тупе стерво! Хто дає таким офіцерський чин? Я дійду до маршалка, аби покарав цю паскуду!

Коли бричка зникла між дерев, Анджей повернувся до дівчини, яка плакала в кутку на кухні. Набрав кухоль води, подав.

– Це ви в усьому винні! Якби тато вас не привіз сюди, нічого б не було!

– Вибач, я зроблю все, заплачу кому треба, використаю всі зв’язки, аби визволити твого батька.

– Але чому? Чому вони його схопили? У чому він винен?

– У тому, що цей бовдур, пся крев, має владу! – люто вигукнув граф, але одразу стишив голос.– Вибач, що зірвався. Я завтра ж їду до повіту!

– Чим, пане? Вони ж забрали бричку й пару коней.

– А винайняти?