Записав мою роботу у свій гросбух, щоб правильно розрахувати платню.

— Пощастило вам, — відповів я.

— Трапилося, як сліпій курці просо, — сказав він. — Вона заробила двадцять п’ять до одного. Що ж, це все гра.

Я не відповів. Не те щоб я любив випити, але оце зараз потребував якоїсь пóгані. Витер чоло носовичком. Я хотів, щоб він закінчив свої рахунки, побажав мені доброї ночі та відпустив.

— Ще одному сердезі дісталося, — каже він. — Це вже третій за три тижні, просто в кишки, як інші. Помер у лікарні сьогодні вранці. Так наче хтось зурочив РАФ.

— А що таке, реактивний літак? — спитав я.

— Реактивний літак? — відповів він. — Та ні, побий його грім, убивство. Розпороли бідоласі живіт. Ти що, зовсім газет не читаєш? Це вже третій випадок за три тижні й всі однакові: хлопці з авіації, всіх знайдено на цвинтарі чи коло цвинтаря. Я тільки-но казав тому хлопчині, котрий приходив по бензин, що не тільки чоловіки подуріли і поробилися сексуальними маніяками, а й жінки теж. Але цю вони злапають, побачиш. Пишуть у газетах, що вже взяли її на мушку і сподіваються невдовзі арештувати. Давно пора, доки ще одного нещасника не зарізали.

Закрив книжку і запхнув олівця за вухо.

— Хочеш випити? — каже. — У мене в шафі є пляшка джину.

— Ні, — відповідаю я, — ні, дуже дякую. Я… в мене побачення.

— Гаразд, — сказав він, усміхаючись, — розважайся.

Я спустився вулицею вниз і купив вечірню газету. З тим убивством усе було так, як він сказав. Помістили на першій сторінці. Писали, що це, вірогідно, трапилося близько другої ночі. Молодий хлопець з авіації, у північно-східному районі Лондона. Йому вдалося доволоктися до телефонної будки і викликати поліцію. Приїхавши, вони знайшли його на підлозі будки.

Він встиг дати свідчення в машині швидкої допомоги, перш ніж помер. Сказав, що його покликала дівчина і він пішов за нею. Подумав, наче вона шукає маленької любовної пригоди, — бачив, як ця дівчина з іншим хлопцем трохи раніше пила каву біля стійки, вирішив, що вона кинула того іншого, вподобавши його. А тоді, сказав, вона всадила йому ножа просто в кишки.

У газеті було написано, що він дав поліції повний її опис, а ще додано: поліція буде рада, якщо чоловік, котрого бачили з дівчиною того вечора раніше, зголоситься допомогти ідентифікувати її.

Я не хотів далі читати газету. Викинув її. Гуляв по вулицях, доки не втомився і не вирішив, що Томпсони вже лягли спати.

Тоді я пішов додому, навпомацки знайшов ключ, який вони повісили на шнурочку в поштовій скриньці, відчинив і піднявся до своєї кімнати.

Місіс Томпсон розстелила мені ліжко, залишила термос із чаєм, добра душа, а ще вечірню газету, останній випуск.

Вони її піймали. Близько третьої пополудні. Я не читав статті, ні імені її, нічого. Сів на ліжко, взяв газету, і моя дівчина дивилася на мене з першої сторінки.

Тоді вийняв із кишеньки плаща пакуночок, розкрив його, викинув упаковку та фантазійну стрічечку і сидів, дивлячись на сердечко, яке тримав у руці.