ОАЗа зрештою змінить спосіб, у який люди по всьому світі жили, працювали та спілкувалися. Вона змінить розваги, соціальні мережі та навіть глобальну політику. Незважаючи на те, що вона спочатку просувалася як новий вид багатокористувацької онлайн-гри, ОАЗа швидко перетворилася у новий спосіб життя.
До появи ОАЗи масові багатокористувацькі онлайн-ігри (MMO) були одними з перших загальнодоступних синтетичних середовищ. Тисячі гравців могли одночасно співіснувати всередині модельованого світу, доступного через Інтернет. Загальний розмір цих середовищ був відносно невеликим, як правило, тільки один світ або з десяток малих планет. Гравці ММО могли бачити ці інтернет-середовища через невеликі двовимірні віконця монітора свого настільного комп’ютера, а взаємодіяти тільки за допомогою клавіатури, миші та інших пристроїв введення. «Gregarious Simulation Systems» перенесла концепцію ММО на абсолютно новий рівень. ОАЗа не обмежувала своїх користувачів тільки однією планетою чи навіть десятком. ОАЗа містила сотні (а зрештою тисячі) 3-D світів з високою роздільною здатністю, які були відкриті для досліджень. Кожен зі світів був чудово візуалізованим за допомогою кропіткої графічної деталізації, аж до жучків, травинок, вітру й погодних умов. Можна було обійти довкола кожну з цих планет і не побачити однакової місцевості двічі. Навіть у першій примітивній версії масштаби симуляції приголомшували.
Галлідей і Морроу називали ОАЗу «загальнодоступною реальністю», піддатливим онлайн всесвітом, до якого будь-хто може отримати доступ через Інтернет, використовуючи домашній комп’ютер або ігрову консоль. Увійшовши, ви відразу ж позбувались нудного життя. Могли створити абсолютно нову особистість, контролюючи свій вигляд та голос. В ОАЗі повний міг стати струнким, потворний — красивим, а сором’язливий — розкутим. Або ж навпаки. Ви могли змінити ім’я, вік, стать, расу, зріст, вагу, голос, колір волосся і тілобудову. Або ж ви могли взагалі перестати бути людиною, а стати ельфом, огром, прибульцем або будь-якою іншою істотою з літератури, кіно чи міфології.
В ОАЗі ви могли стати ким завгодно, не розкриваючи справжню особу, тому що ваша анонімність була гарантована.
Користувачі могли також змінювати вміст віртуальних світів усередині ОАЗи або створювати абсолютно нові. Онлайн-присутність людини більше не обмежувалась веб-сайтом чи профілем у соціальній мережі. В ОАЗі ви могли створити свою власну планету, побудувати віртуальний маєток, обставити його так, як вам подобається, і запросити кілька тисяч друзів на вечірку. І ці друзі могли бути в різних часових поясах по всій земній кулі.
Ключем до успіху ОАЗи були два нових елементи інтерфейсу, створені «GSS», обидва з яких були необхідні для доступу до симуляції: візор і тактильні рукавички.
Бездротовий візор ОАЗи був універсального розміру, трохи більший за пару сонячних окулярів. Він використовував нешкідливі малопотужні лазери, щоб малювати приголомшливо реальне середовище ОАЗи прямо на сітківці власника, повністю занурюючи поле зору в онлайн-світ. Візор випереджав усі незграбні окуляри віртуальної реальності, доступні до цього часу, і являв собою зсув парадигми в технології віртуальної реальності, так само як і тактильні рукавички ОАЗи, які дозволили користувачам безпосередньо контролювати руки своїх аватарів і взаємодіяти з їхнім симульованим середовищем, так ніби вони насправді були всередині нього. Коли ви підбирали об’єкти, відкривали двері чи керували транспортними засобами, тактильні рукавички передавали відчуття таким чином, ніби ви насправді торкались цих неіснуючих об’єктів і поверхонь. За словами телереклами, рукавички дозволяли «дотягнутися до ОАЗи і відчути її». Разом візор і рукавички відрізняли досвід користування ОАЗою від усього раніше доступного. Як тільки люди відчули це, шляху назад не було.
Програмне забезпечення, на основі якого працювала симуляція, Галлідеєвий новий рушій реальності ОАЗи, також було величезним технологічним проривом. Йому вдалося подолати обмеження, які стримували попередні симульовані реальності. На додаток до обмеження загального розміру їхніх віртуальних середовищ, ранні ММО були змушені обмежувати чисельність віртуального населення, переважно до кількох тисяч користувачів на одному сервері. Якщо одночасно заходило надто багато людей, симуляція сповільнювалась, система не справлялася і аватари завмирали на півкроці. Але ОАЗа використовувала масив відмовостійких серверів нового типу, які могли отримати додаткову обчислювальну потужність з будь-якого підключеного комп’ютера. Під час свого початкового запуску, ОАЗа могла обробляти до п’яти мільйонів користувачів одночасно, без помітної затримки і без ризиків збою системи.
Запуск ОАЗи супроводжувала потужна маркетингова кампанія. Телебачення, рекламні щити, інтернет-реклама показували пишну зелену оазу з пальмами і озерцем кришталево блакитної води, оточену з усіх боків безкрайою безплідною пустелею.
Нове творіння «GSS» мало величезний успіх з першого дня. ОАЗа була тим, про що люди мріяли впродовж десятиліть. Давно обіцяна «віртуальна реальність» нарешті з’явилась, і була навіть кращою, ніж можна було уявити. ОАЗа була онлайн-утопією, голодеском для дому. І її найбільша перевага? Вона була
Більшість тогочасних онлайн-ігор отримували дохід за рахунок щомісячних внесків користувачів. «GSS» стягувала тільки одноразову плату за підключення у
У період різкого соціального і культурного перевороту, коли велика частина населення світу прагнула втекти від реальності, ОАЗа зробила це можливим, та ще й у такій формі, яка була дешевою, законною, безпечною, і (доведено медично) не викликала звикання. Тривала енергетична криза значною мірою посприяла популярності ОАЗи. Різке подорожчання нафти зробило авіаперельоти та автомобільні подорожі занадто дорогими для пересічного громадянина, а ОАЗа стала єдиним відпочинком, який більшість могла собі дозволити. Епоха дешевої, невичерпної енергії підійшла до кінця, бідність та заворушення почали ширитися, наче вірус. Щодня дедалі більше людей мали підстави шукати розради всередині віртуальної утопії Галлідея і Морроу.
Охочі відкрити всередині ОАЗи магазин мусили орендувати або придбати в «GSS» віртуальну нерухомість (яку Морроу охрестив «сюрреалістичною нерухомістю»). Передбачаючи це, компанія виділила Сектор-1 під бізнес-зону і почала продавати та здавати в оренду мільйони блоків сюрреалістичної нерухомості. Торгові центри розміром з місто зводились в одну мить, вітрини заповнювали планети, наче цвіль, що пожирає апельсин на уповільненій кінозйомці. Розвиток міст ще ніколи не був таким легким.
На додаток до мільярдів доларів, отриманих із продажу землі, якої насправді не існує, «GSS» заробила цілі статки на продажі віртуальних об’єктів і транспортних засобів. ОАЗа стала настільки істотною частиною щоденного соціального життя людей, що користувачі були більш ніж готові викласти реальні гроші, щоб купити аксесуари для своїх аватарів: одяг, меблі, будинки, літаючі автомобілі, магічні мечі та кулемети. Ці предмети були просто нулями та одиницями, що зберігалиться на серверах ОАЗи, але вони були також символами статусу. Більшість речей коштували всього кілька кредитів, але оскільки їхнє виробництво не вартувало для «GSS» нічого, це був чистий прибуток. Навіть під час тривалого економічного спаду ОАЗа дозволила американцям продовжувати займатися своєю улюбленою справою: ходити по магазинах.
ОАЗа швидко стала найпопулярнішим способом використання Інтернету, так що терміни «ОАЗа» та «Інтернет» поступово стали синонімами. І неймовірно легка у використанні тривимірна ОС ОАЗи, яку «GSS» надавала безкоштовно, стала найпопулярнішою комп’ютерною операційною системою на світі.
Незабаром уже мільярди людей по всьому світу працювали і грали в ОАЗі щодня. Деякі з них зустрічалися, закохувалися і одружувалися, так ніколи й не ступивши на один континент. Лінії між реальною особистістю людини та її аватаром почали розмиватися.
Це був світанок нової ери, де левова частка людства проводила весь свій вільний час у відеогрі.
День у школі пройшов досить швидко, поки не настав час останнього уроку — латини.
Більшість учнів обрали іноземні мови, які вони зможуть колись використати, наприклад мандаринську, гінді чи іспанську. Я вирішив вчити латинську, тому що її вчив Джеймс. Він також іноді використовував латинські слова і фрази в своїх ранніх пригодницьких іграх. На жаль, навіть із безмежними можливостями ОАЗи моїй вчительці латини, міс Ренк, досі не вдавалось зробити уроки цікавими. Сьогодні вона повторювала групу дієслів, які вже були мені відомі, тож я майже одразу втратив увагу.
Під час уроку симуляція обмежувала учням доступ до будь-яких даних або програм, які не були затверджені вчителем. Це мало утримати дітей від перегляду фільмів, ігор чи переписування одне з одним замість того, щоб бути уважними на уроці. На щастя, ще на початку навчання я виявив баг у програмному забезпеченні онлайн-бібліотеки школи, і завдяки ньому міг отримати доступ до будь-якої книги в електронній бібліотеці, в тому числі «Альманаху Анорака». Тому, коли мені ставало нудно (як зараз), я відкривав її у вікні на екрані й перечитував улюблені місця.