Я кивнув.

— Усі призи були згадані в коміксах, які йшли разом з іграми. Коміксах, які, до речі, видно в скарбниці в заключній сцені «Запрошення Анорака».

Натовп вибухнув оплесками. Ай-р0к присоромлено опустив голову.

Відколи я став мисливцем, для мене було очевидним, що Галлідей почерпнув натхнення для свого змагання від конкурсу «Swordquest». Я поняття не мав, чи він запозичив звідти головоломки теж, але ретельно вивчив ігри та їхні вирішення, про всяк випадок.

— Добре. Ви перемогли, — сказав Ай-р0к. — Але вам обом явно варто зайнятись реальним життям.

— А тобі, — сказав я, — явно, варто знайти нове хобі. Тому що тобі бракує розуму і відданості бути мисливцем.

— Без сумнів, — додав Ейч. — Спробуй для різноманітності провести якісь дослідження, Ай-р0к. Я маю на увазі, ти коли-небудь чув про Вікіпедію? Вона ж безкоштовна, придурку.

Ай-р0к повернувся, так ніби втратив інтерес до дискусії, і підійшов до довгого ряду коробок з коміксами, що були складені в іншому кінці кімнати.

— Подумаєш, — кинув він через плече. — Якби я не витрачав стільки часу на дівчат оффлайн, я б, напевно, знав стільки ж непотрібного лайна, як ви двоє.

Ейч проігнорував його і повернувся до мене:

— Як звали близнюків з тих коміксів?

— Тарра і Торр.

— Чорт забирай, Зі! Ти мужик.

— Дякую, Ейч.

На моєму екрані з’явилося повідомлення про те, що в класі продзвенів трихвилинний дзвіночок. Я знав, що Ейч і Ай-р0к бачили таке ж попередження, тому що наші школи працювали за одним графіком.

— Час для ще одного дня вищої освіти, — сказав Ейч, встаючи.

— Нудьга, — сказав Ай-р0к. — Побачимось пізніше, лузери.

Він показав мені середній палець, потім вийшов з чату і його аватар зник. Решта мисливців теж почали виходити з системи і зникати, поки не залишились тільки ми з Ейчем.

— Серйозно, Ейч, — сказав я. — Чому ти дозволяєш цьому ідіоту тут зависати?

— Тому що його весело перемагати у відеоіграх. І його невігластво дає мені надію.