Таку ж ситуацію він виявив на лівих сходах. Йому залишалося лише перевірити обидва технічні приміщення. Він смикнув дверну ручку і відчинив двері навстіж. Відскочив убік. Тиша. Він запалив запальничку та сунув її в отвір. Тільки тоді його око з’явилося за вигином стіни. Він зазирнув у кімнату в мерехтливому світлі. Там нікого не було. Він обережно зліз драбиною на дно. І знову той самий висновок. Єдиною живою істотою був великий павук, який бігав по стіні. Мок зачинив двері й пішов до іншої клітки, щоб зробити те ж саме. Результат був схожий – він не побачив і не знайшов нічого підозрілого, окрім кількох недопалків на підлозі кімнати техобслуговування. Один з них був особливо довгим. Він підніс його до вогню запальнички й виявив, що це була незапалена сигарета. Мабуть хтось впустив. Він помітив на ньому напис: "Grimault - Сигарети для осіб, що страждають на астму".
Мок засичав від болю, коли запальничка обпекла йому пальці. І, можливо, цей раптовий імпульс змусив його втратити просту асоціацію з астмою Гейне. Він трохи подув на обпалений палець, а потім потягнувся до цигарок, йому захотілося закурити, недопалки на підлозі викликали рефлекс наркомана.
Коли він занурив руку у внутрішню кишеню піджака, то з подивом почув звук дмухання. Поліцейський затамував подих, але звук не зник – він йшов звідкись згори.
І тоді він зрозумів.
Не дмухання.
Це був хрип астматика.
Курт сидів без свідомості на руках у Вихладіла, його сухі губи рухалися, наче в молитві.
Бегемот відчув жахливий біль у м’язах і біль голови. Всередині його черепа, покритого темно-фіолетовою шкірою, борсався птах. Він відчув, як його тіло довбають наскрізь. По ньому скреготали кігті пташиних лап. Він відчув невеликі вибухи в мозку, його тіло судомило.
Вихладіл почав розмахувати руками, щоб зловити птаха.
Його сфінктер більше не витримав, і коричневий слиз витік йому на штанину.
Більше Вихладіл не бачив. Його здолала алкогольна епілепсія.