– А що має сенс у цьому місці й у цей момент, – продовжив Ніколаі, – вирішувати тільки мені! Знаєте, виродки? Вирішую виключно я!
Ті знову кивнули, але трохи розуміння цього аргументу з’явилося лише в очах Мока.
– В іншому місці Христос сказав: "Правда зробить вас вільними". Я трохи зміню ці слова. Якщо ви говорите правду, ви виживете. Будете брехати, або мовчати, і я нагодую вами рибу в Одері! Тільки я вирішую, що є правда!
Настала тиша. Корабель зупинився на середині ріки. Ніколаі подивився на своїх трьох в’язнів і побачив занепокоєння в їхніх очах. Певно, всі дивувалися: чому корабель більше не пливе? Нами тепер риб годуватимуть?
– Ти перший, Мок! – Ніколаі виразно побачив, як по чолу допитуваного стікає цівка поту. – Чому ти назвав цю дитину вбивцею своїх однокласників і вчителя?
– Я розпитав директора реальної гімназії. Це був своєрідний допит, схожий на той, якому ми зараз піддані.
– Переходь до суті, Мок!
– Під час прослуховування, директор був дуже наляканий, але розповів не все. Тільки через місяць, коли преса написала про викрадення Курта Ротманделя, він зрозумів, що цей хлопець міг бути причетним до всієї цієї похмурої справи. І якраз перед відкриттям Зали він написав мені листа. Я прочитав його, коли їхав з грошима для шантажиста. Він багато пояснює…
– Цей лист у тебе із собою?
- Так.
- Давай сюди!
Ніколаі почав читати вголос
⃝⃝⃝
Шановний поліцай-вахмістр Мок!
З боягузтва я промовчав про те, що тепер мушу вам сказати. Прочитавши сьогодні про викрадення Курта Ротманделя, я зрозумів, що це ще не кінець того зла, яке може спіткати наше місто. Це вся правда. Курт Ротмандел навчався в одному класі з усіма чотирма хлопцями. Він був на рік молодший за своїх однокласників, але його розум і здібності вражали. Тому я прийняв його до старшого класу. Там разом із чотирма друзями він створив банду, лідером якої став. У мене були проблеми з вихованням цієї дитини. Якби не те, що мені було шкода сироту, а його сестрою була чарівна баронеса Шарлотта Блох фон Бекессі, я б давно вигнав його зі школи. Коли з"явився таємничий граф фон Теше, Курт і його банда стали членами його освітньої секти. Я навіть зітхнув з полегшенням. Він тимчасово не приходив до моєї гімназії і не псував моїх учнів. На жаль, йому не сподобалася педагогіка Штайнера, і він повернувся. Коли я запитав його, що він думає про методи графа фон Теше, він відповів, що фон Теше колись був його репетитором. А потім він ще щось крикнув. Він проклинав як графа фон Теше, так і власних колег. Я працюю з хлопцями майже тридцять років. Вони мали різні натури, деякі прямо з пекла, але я ніколи не чув такої люті в дитячому крику. З одного боку, він ненавидів фон Теше за те, що той забрав його друзів і позбавив його лідерства в цій банді, а з іншого боку, він ненавидів своїх друзів за те, що вони зрадили його заради вчителя. Ось і все, шановний поліцай-вахмістре Мок. Я вас прошу, не звинувачуйте мене за моє замовчування. Нехай ця інформація — можливо, неважлива — буде мізерною компенсацією за моє мовчання.
Щиро Ваш
Доктор Моріц Хекманн
⃝⃝⃝
– Так, полковнику, – голосно сказав Мок. – Цей фон Теше – Ервін Худе, також відомий як Ікар. Він був репетитором Курта. І одного разу він забрав друзів цього агресивного, розумного і дуже некерованого хлопчика. Він також забрав у нього лідерство в банді. І тому Курт Ротмандел поклявся йому помститися. Не тільки йому, а всім їм. Худе відібрав у нього керівництво, а його колеги зрадили його.
– І тому він їх усіх убив? Це те, у що Господь хоче, щоб я вірив? Він скинув їх з балкона в Залі Сторіччя тільки тому, що вони не хотіли гратися з ним у солдатиків?