— Мені байдуже, що там у тих звітах, — сказала вона, підступаючи до нього на крок. — Невже ти віриш, що я могла б заподіяти шкоду йому, цій людині?

Вона згадала настанови Бенфорда нічого не обговорювати.

— Коли ти не подзвонила мені, коли сховалася, я думав, це робиться з міркувань безпеки. Але як ти могла погодитись зрадити генерала? Твій дзвінок до Москви став поштовхом до його арешту.

Домініка не могла нічого відповісти, лише дивилась на нього.

— Це Бенфорд наказав тобі зробити це?

Нейт пробігся пальцями по своєму волоссю.

— Ти виконувала накази. Купилася на план. Якою б не була мета, твоя роль головного агента вже забезпечена. Мої вітання.

Пурпур та емоції, ніби лава, що ллється з гори.

— Про що ти говориш? — сказала Домініка. — Я нікого не продавала.

— Ну, завдяки твоєму дзвінку Корчной у Лефортові. Тепер ти номер один. Він програв конкуренцію.

— То ти вважаєш, це я зробила? — сказала Домініка. — Не розмовляй зі мною так.

Їй хотілося кричати, та натомість вона випльовувала слова пошепки.

— Після всього, через що ми пройшли, після всього, що було між нами.

Домініка не дозволяла собі заплакати.

— От тільки все це не допоможе Корчному, — сказав Нейт.

Він вирівнявся і повернувся до вхідних дверей. Вона могла б спинити його словами, видати півдюжини речень із поясненнями, та не зробить цього. Двері зачинилися, закривши собою його палахкотливу лють.

***

Форсайту довелося тримати Домініку, коли Бенфорд розповів їй, що її зашифрована телефонна розмова з дядьком Ванею насправді напряму призвела до арешту Корчного.

— Як ви сміли так використати мене? — волала Домініка, вириваючись із рук Форсайта.

Він відтягнув її до крісла і став між нею та Бенфордом, а вона вчепилася в підлокітник.