— Ви використали мене як звичайного donoschik, інформатора.

Їй знову вдалося встати, та Форсайт спинив її рукою.

— Ви ж усі там такі розумні, невже не могли придумати нічого кращого?

Бенфорд крокував вітальнею, тягнучи за собою темно-синій шлейф обману. Крізь балконні двері доносився морський бриз.

— Ми ухвалили рішення, Домініко, — сказав Бенфорд. — Мушу сказати тобі, що це Володя придумав цей план, він наполіг на ньому. Для нього це була кульмінація кар’єри агента. Він помітив тебе, обрав і підготував як свою наступницю ще до того, як ти вийшла з Лефортова. А зараз він може заспокоїтись.

Руки Домініки схопилися за крісло.

— То ви дасте йому загинути, аби тільки продовжити свої таємні ігри? Невже якась дурна інформація важливіша вам за цю людину?

Вона встала і закрокувала кімнатою, обхопивши живіт руками, розметавши волосся вусібіч.

— Насправді, ця дурна інформація і є суттю нашої роботи. Всі ми чимось жертвуємо задля продовження Гри. Ніхто не застережений, — сказав Бенфорд.

Домініка зиркнула на Бенфорда і зі страшною силою збила на підлогу лампу з бічного столика, розсипавши друзки по мармуру.

— Я спитала у вас, чи інформація важливіша вам за людину, за Володимира Корчного, — сказала Домініка, зриваючись на крик.

Вона дивилася на Бенфорда так, ніби готова вгризтися зубами йому в горлянку. Форсайта приголомшила її лють. Він підступив до неї на півкроку на випадок, якщо вона кинеться.

— Правду кажучи, — мовив Бенфорд, спершу глянувши на Форсайта, потім — на Домініку, — ні. Але ми мусимо рухатися далі. Твоє повернення зараз важливіше, ніж будь-коли. Наразі це найголовніше завдання.

— Важливіше, ніж будь-коли? Ви повісили на мене відповідальність за вбивство цієї людини. Провели мене на його позицію. А якщо я відмовлюся, знаючи про те, що ви змусили мене зробити, генералова жертва буде марною.

Вона розвернулася й пішла в іншому напрямку. Дивилася на них, примруживши очі. Облямівка її сукні смикалась від тремтіння тіла.

— Ви нічим не кращі за них.

— Опануй себе. Для цього немає часу, — сказав Бенфорд. — Володя сказав би тобі те саме. Тобі потрібно готуватися до повернення в Росію. Ми мусимо скористатися перевагою в цій ситуації. Забезпечити твоє алібі офіцера, який розкрив крота, передав важливу інформацію, що дала змогу його заарештувати. Ти мусиш використати це для своєї кар’єри.

Бенфордове гало було блакитне, як альпійське озеро. Він був зосереджений, знервований, стривожений.

— Khren, — сказала Домініка, — гівно собаче. Ви не сказали мені правди. Я б ніколи на таке не погодилась.

Ніхто нічого не сказав. Просто стояли у вітальні, нерухомо, дивлячись одне на одного. Форсайт помітив, як Домініка задихала спокійніше, як розтислися її кулаки, розслабилось обличчя. Невже вона погодиться? Бенфорд порушив тишу: