— А це вже цікаво. Він казав щось іще?

— Лише, що той шпигун насправді не мав операції на оці й що це був фальшивий слід і американці розкусили його. Мій друг був дуже гордий, що вони спіймали шпигуна, — сказала Домініка.

«А зараз, коли втратять свого, то вже не радітимуть так, — подумав Єгоров. — Це Корчной».

— Щось іще?

«Корчной».

— Нічого, дядьку. Може, ми й поговорили б ще, якби нас не перервали.

— Так, розумію. А зараз час закінчувати цей дзвінок. Де ти? Я відправлю когось до тебе. Тобі не можна ніде показуватись.

— Я познайомилася з одним чоловіком і зупинилася в його квартирі. Він пообіцяв не здавати мене, якщо буду поводитись гарно. Хіба не цього ти мене вчив?

Єгоров не вловив іронії в її голосі.

— Можеш побути там ще день? Ти дзвониш із його телефону?

— Гадаю, я зможу залишитись. Але дзвонити доводиться з вулиці. Я залишила свій телефон у готелі. А в цього чоловіка немає домашнього телефона, лише мобільний, і я не хотіла б дзвонити тобі з нього. Через дорогу є автомат. Я телефоную з нього, в мене є картка.

Вона продиктувала йому назву вулиці й номер будинку в робітничому районі Патісія, на північ від площі Омонія.

— Будь біля цього автомата завтра рівно ополудні, — сказав Єгоров. — За тобою приїде машина. Водій назве моє ім’я. Ми заберемо тебе додому. Тим часом не виходь на вулицю.

Він поклав слухавку.

Якщо вдасться забрати її звідти, подумав Єгоров, його врятовано. Якщо вдасться накрити Корчного, він обвішає її медалями з ніг до голови. Та спершу — відправити телеграму, щоб дізнатися, чи той durak — бовдур — в Афінах зможе підібрати офіцера під переслідуванням, а потому — наказати встановити цілодобове стеження за Корчним. Не тривожити, не лякати, не дати американцям евакуювати його.

Навіть готуючи своє тіло циркового силача до засідки, він почав думати про свого старого колегу, який зрадив його і допоміг американцям знайти ЛЕБЕДЯ.

— Викличте до мене Зюганова, — подзвонив він Дмитрію.

***

Каблограма від афінського резидента прибула в Ясенєво наступного дня, вже перед кінцем роботи. У ній описувалась сцена, яку побачили двоє офіцерів СВР, в’їхавши у Патісію, щоб забрати Домініку біля автомата. Вони повідомляли, що навколо товклося не менше шести машин грецької поліції й двадцяти офіцерів у білих шоломах і бронежилетах. Там творився хаос, СВРівцям не вдалось наблизитись, утім вони встигли побачити, як двоє жінок-офіцерів поліції запхали до поліційного автобуса дівчину в наручниках. Її вони описали як «темноволосу і худорляву» — нічого визначеного, але схоже на Домініку. Вона потрапила їм до рук. Не минуло й двох хвилин, відколи каблограма потрапила на його стіл, як телефон спеціального зв’язку біля столу Єгорова почав видзвонювати незнаним у природі звуком.

***