– Щось загубив, друже? Не це шукаєш? – Гриць перервав екзекуцію й наставив на Додіка «макаров». Той заблимав очима й закляк, накривши голову штанами.

– Здогадуєшся, за що всенародна подяка? Чи ні?

Додік стиснув зуби й дурнувато блимав очима.

– Це тобі за Володька, голубе! – знову приклався від усієї душі Гриша, аж шкіра зашкварчала на спині районного керівника.

– А це за…

– А-а-а!..– Додік ревнув так раптово, що Гриць не встиг завершити фразу. Він так і застиг із занесеним ременем, наче пам’ятник, що колись стирчав перед сільрадою.

– …А-а-а! Хлопці, пощадіть! То все він, той мент із Києва! Він ще похвалявся, що багатьох на Майдані постріляв! – репетував Додік. Тільки тепер до нього дійшло, за що б’ють.

– Ти не викручуся й не верещи. І не чекай, що хтось кинеться тебе рятувати. Тут ліс навкруги. Валиш на того, кого немає? Ми ще й із ним поспілкуємося,– підтримав Гриця довгов’язий білявий хлопчина.

– А може, ти таки святий і хлопців у ямі не топив? І псами не травив? – додав чолов’яга середнього віку в шкіряному картузі й камуфляжній куфайці, застебнутій на один ґудзик.

– То вони ж самі наривалися! Я попереджав!..

– Ах ти ж погань! Вирішив, що ти тут цар поліський? – вигукнув хтось із натовпу, підскочив і добряче копнув Додіка під бік.

– Ой-йо-о!..– заскімлив голий керівник району.

– Погляньте-но, дівоньки, а Додік у нас, наче з купелі, голенький! – У Ганьчин двір завернули кілька жінок, що відстали від гурту, який доправляв Володька до медпункту.– Хвалився, що жеребець, а в самого хазяйство, як у кроля! Поглянь – двома пальчиками прикриває!

– Ну, поки досить із тебе! І молися Богові, щоб Володько не помер! – витер упріле чоло Григорій. А тоді звернувся до товаришів: – Закрийте його в льосі, хай посидить трохи, подумає про своє паскудне життя!

– Голого?

– Хай одягнеться, може навіть биту дупу горілкою промити, там ще в пляшці на столі лишилося.

– Гришо, ти ще пожалієш! Ти хоч розумієш, що на законну владу руку підняв? – кинув Додік крізь зуби.

– У сраці я таку владу бачив. Тепер ми тут влада! Як народ вирішить, так і буде. Всмоктав?

– Завтра сюди нацгвардію, батальйон ментів наженуть, як я повідомлю, що ви, сепаратисти, проти держави повстали…

– Бач, як заспівав! Україною він затуляється! А коли ти тітушок збирав проти Майдану, ти про яку країну думав? Чи, думаєш, народ геть дурний і не знає, на які заробітки ти пацанву до Києва відправляв? Ти, приятелю, краще цю тему не чіпай зараз, потім на суді розповіси – тільки не тим продажним суддям із міста, а перед односельцями. Ми тобі справжній суд організуємо, по совісті… Закрийте цього кнура, а я піду подивлюсь, як там Володько!