– Твоя кума вже років п’ять як працює на нас. Сама й подзвонила, як ти прибігла до неї переполохана. Будеш гарно поводитися – і тебе включимо до штату. Отримуватимеш добрі гроші за деякі нескладні послуги…
Гайворон уже намастив сідницю й натягував штани.
– Як же вона насмілилася, сучка?!
– Ну, не треба тут розводити емоції. А ти, до речі, гарна жінка, хоч у ліжку ніяка. Будемо виправляти недоліки! – Майор розплився в посмішці.
Катя стиснула зуби, сердито труснула головою, закинула за плечі густе волосся й вийшла на ґанок. От якби зараз черконути по горлу цього самовпевненого павіана! Рука б і на мить не затремтіла.
Майор одягнувся й покликав вилупкуватого прапорщика.
– Завези жінку до села й пильнуй як зіницю ока. А про те, що проґавив ось це,– Гайворон поглядом указав на вбитий в одвірок ніж,– ми з тобою ще поговоримо…
Підлеглий відвернув фізіономію, аби шеф не почув запаху алкоголю, коротко кивнув і вийшов надвір.
Розділ 2
Бурштинові сепаратисти
Старший прапорщик Дем’ян гнав машину лісовою дорогою так, що Катерина аж підстрибувала на сидінні. Вона притискала до грудей дочку й мовчки кусала губи.
«Гарна, зараза,– думав він, скоса позираючи на налиті засмаглі ноги жінки, що заголилися вище колін.– Ет, шефу можна все, а ми мусимо підбирати недоїдки… Нічого, невдовзі натішиться, і тоді я сам із задоволенням скористаюся цими ніжками. Має ж смак, скурвий сину!»
Старший прапорщик переключив передачу, стишив хід і, різко крутнувши кермо, виїхав на асфальт.
Ця їзда туди-сюди вже його трохи дістала. То привези малу, то завези матір і дочку назад. Комбінує щось шеф, хитрує – і все заради того, аби трахнути цю поліщучку. А ти цілий день пар яйця в цьому довбаному лісі. Добре хоч Додікова машина нагодилася, бо на шефовому «мерсі» гасати лісовими дорогами – чисті збитки. Минулого разу глушник відірвав, довелося до району їхати ніби на реактивному літаку. Та й запчастини не копійчані, а шеф, якщо не в гуморі, може наказати купляти за свої. Треба вже накатати звіт генералові, щоб, як радить Додік, довести до високого начальства всі майорові викрутаси, а можна і ще щось додати. Якщо Додік не бреше, що вони з генералом у тісному контакті, то можна спробувати. А там, диви, й підвищення… Недарма ж генерал його прикрив і забрав до себе, коли ті чортові нишпорки почали розшукувати всіх, хто вів вогонь на Майдані. Чим чорт не жартує, коли ангели сплять… Може, й дівку цю треба поберегти – теж знадобиться у грі проти майора. А там… Там побачимо!
Прапорщик в’їхав у село, наостанок ще раз поглянувши на звабливі литки попутниці. Жінка перехопила хтивий погляд і обсмикнула сукню. Коли ж проминули перші хати, Дем’ян помітив якийсь незвичайний рух. Тихе село зараз гуло, наче стривожений вулик. Вулицею бігали дітлахи, а попереду видніла якась юрба. Прапорщик насторожився, скоса глянув на жінку. Вона сиділа нерухомо, притиснувши дочку до грудей.
– У вас тут що, якесь свято? – запитав він, знову зменшуючи швидкість позашляховика.
– Що? – Катерина ніби прокинулася від сну.
– Якась наче демонстрація – он там, попереду, біля хати Додікової подружки.
– Може, Додік святкує вдалий день? Він такі речі любить.
– Щось не схожі вони на святкувальників…– Прапорщик опустив затемнене скло, намагаючись розпитати в якогось хлопчака, що тут діється. Той відстав від однолітків, засапавшись, а зараз намагався їх наздогнати.