Розділ 3

Постріли на дорозі

Катерина, ще не розуміючи, що відбувається, вийшла із машини. Головне – дочки тут нема, значить, водій справді її відпустив. Але як можна вірити цьому схибленому звіру? Між хатами вона краєм ока помітила чоловіків. Ті наближалися, сторожко пригинаючись.

Тільки тепер вона згадала все: як автівка попрямувала на людей, як її жорстоко вдарив цей вирячкуватий мент… Обережно глянула спідлоба на люте обличчя, що маячило за лобовим склом. Від такого не втечеш – які тут жарти. Тому поволі рушила відтягати важезну залізяку, що намертво заклинилася серед брусів фіри. Та хіба ж вона зможе відігнути товсте залізо? А той ще кричить щось до неї крізь відчинене вікно…

– Не можу! Хіба не бачиш – не піддається!

Прапорщик вихопив пістолет і вистрелив. Куля дзьобнула бруківку поруч, вибивши шматки каменю. Катерина зойкнула – не від страху, а через те, що гострі кам’яні скалки сипнули в обличчя. З надбрів’я потекла кров. Жінка витерла рукавом багряну цівку, що заливала очі. Тим часом банькатий, зрозумівши марність її спроб, трохи подав позашляховик уперед. Тепер Катерина вже могла б відтягти товсту залізну штабу, проте все ще зволікала.

– Піднімай руки й вилазь із машини! – почувся десь позаду знайомий голос.

Це ж Гриць із Сашкової бригади! Не раз до них завертав, коли хлопці всі разом поверталися з промислу. Катерина трохи осміліла – почала вдавати, що їй не подужати таку вагу. Прапорщик нервував, шарпав «Хаммер» узад-уперед.

Раптом десь із-за плоту гримнув постріл. Куля влучила в колесо. Жінка це зрозуміла, бо з шини зі зміїним шипінням почало виходити повітря. Позашляховик трохи похилився на бік. Водночас прапорщик, приспустивши затемнене скло дверцят, вистрілив у відповідь. Чоловік, що перед тим поцілив у колесо, змахнув руками та зник за плотом.

– Сволота! – закричав Гриша, ховаючись за стовбуром сосни.– Він Льоньку вбив!

По корпусу автівки сипонули кулі. Стріляли хто з чого, проте броньованому «Хаммеру» то було як хрущами об віконне скло. Однак Катерина встигла зметикувати, що це її останній шанс – якщо не втече, то або свої поцілять, або той псих з машини пристрелить. Вона рвучко стрибнула за перекинутий віз і впала за купу гною, затуливши голову руками.

Зараз жінка вже майже нічого не бачила, але добре відчула, як розлютився її конвоїр. «Хаммер» зі скаженою настирливістю зашарпав рештки фіри. Невдовзі й купа гною теж почала рухатися, засипаючи Катерину майже з головою. Нарешті автівка звільнилася з полону й дала задній хід.

Катерина, гарячково працюючи руками та ногами, почала вибиратися зі смердючої купи. Але, ледь опинившись на колінах, побачила: позашляховик знову летить на таран. Вона встигла стрибнути в придорожню канаву – і саме вчасно, бо автівка врізалася в перешкоду із такою силою, що просто віджбурнула її на узбіччя. Катерина миттю пірнула в багно. Розбитий віз покотився слідом. Щось боляче притиснуло її ногу. Коли ж молода жінка спробувала звільнитися, гримнув постріл, і щось гаряче ніби штрикнуло її біля лопатки.

Світло згасло. Катерина знепритомніла.

Розділ 4