— А я усього лише хотіла вмитися, — скрушно зауважила Пейдж.

Фібі стулила губи, і на її обличчі з’явився зацікавлений вираз.

— Нумо розповідайте, що сталося!

Пейдж зітхнула.

— Та нічого особливого. Просто мені посміхнулася перспектива космічної одіссеї. Мене ледь не засмоктало у чорну діру. Величезну чорну діру. Це було так захопливо і неперевершено! Лише якимось дивом я спромоглася утриматися на краю прірви. Ми ще достеменно не знаємо, чому ця діра виникла, але факт залишається фактом: учора ввечері я увійшла до ванної кімнати, а там — чорна діра!

Від здивування у Фібі аж щелепа відвисла.

— І що ж ти зробила?

— За допомогою телекінезу я спромоглася зачинити двері, а Лео теж вдався до телекінезу, щоб відтягнути мене від них. Потім ми вирішили, що ранок мудріший від вечора, і полягали спати, застосувавши перед тим імпровізоване заклинання, щоб унеможливити будь-які подальші зміни стану ванної кімнати, доки не з’ясуємо причини проблеми. Саме цим і збираємося ми зайнятися сьогодні. Тож, я знову не висплюся, — скорчила гримасу Пейдж. — А хіба ти не читала записку, що ми лишили на твоєму ліжку? Про те, щоб ти не користувалася горішньою ванною? А як же твої екстрасенсорні здібності? Що — не спрацювали?

— Ні, тобто, так. Я і справді бачила ту записку, але вирішила, що в ній знову йшлося про проблему з гарячою водою. — Фібі склала руки на грудях і обперлася об стіл. — Напевне, ви маєте рацію. Тут трапляються речі, сенсу яких ми іще не розуміємо. Схоже, що будинок наче розсердився на нас, чи що… І, зверніть увагу, халепи ходять трійцями: спочатку ламається пральна машина, і нам з Пайпер довелося застосувати всі свої сили, щоб зупинити потоп майже біблійних масштабів. Така кількість води є явно ненормальною. Потім ти (з цими словами Фібі вказала на Пейдж) ледь не стала космонавткою. А наразі якісь сили піддають мене тортурам за гріхи шеф-поварині Джулії Чайлд![2]

— А я волію уявляти себе Мартою Стюарт[3] — до того, звичайно, як її посадили за ґрати, — перервала її Пайпер. Колись вона працювала кухарем, а потім вирішила здійснити мрію свого життя і відкрити нічний клуб. Але у кухарських та інших домашніх справах вона була для сестер беззаперечним авторитетом. — На жаль, мушу визнати, що ти маєш рацію. Кожен з цих випадків містить чітку ознаку надприродного — особливо, коли їх розглядати вкупі. Наразі Лео радиться зі Старійшинами. Шкода, що він не став свідком того, як ти раптово перетворилася на «голос загиблого салату».

— Незабаром я повідаю йому криваві подробиці, — запевнила Фібі. Вона мала такий вигляд, наче її нудило. — До речі, про криваві подробиці. А ти пам’ятаєш оту телятину, з якої приготувала минулого тижня смачні ескалопи?

— Так, — обережно підтвердила Пайпер. Вона вже здогадалася, про що йтиметься.

— Так от: тому теляті зараз дуже некомфортно з нами, — повідомила Фібі. — Піду прийму парацетамол. — Відштовхнувшись від столу, вона попрямувала до ванної.

— Візьми ті таблетки, що лежать у ванній на першому поверсі, — кинула Пайпер їй навздогін. — Минулого тижня я купила цілу упаковку!

Коли Фібі вийшла, Пейдж обернулася до сестри:

— А знаєш, вона має рацію, — мовила вона задумливо-стурбовано.

— Ти про що? — запитала її Пайпер.

— Про те, що халепи завжди ходять трійцями, — пояснила Пейдж.

— Так, але ти про дещо забула, — сказала Пайпер і з виглядом знавця похитала пальцем.

— Про що саме?