СТАРИГАНЬ І: Вісімдесят...

УЧИТЕЛЬ: Чудово, юначе, пам’ятай: нагинай гілляку, доки молода. Більше запитань немає.

Старигань І займає своє місце поряд із товаришами. Хор Стариганів знову сидить під стіною в повному складі.

УЧИТЕЛЬ: Ага-а-а (пригадав), скажи мені ще, за що ти любиш Шопена.

СТАРИГАНЬ І: Шопен сховав гармати у квітах, пане вчитель, і вславив ім’я Польщі у світі.

УЧИТЕЛЬ: Авжеж, але що ти відчуваєш, коли слухаєш його музику з дня на день, упродовж усього року?

СТАРИГАНЬ І: Відчуваю глибоку вдячність до композитора.

УЧИТЕЛЬ (хитає головою): Ну як можна говорити про те, що наша молодь цинічна і байдужа!

Герой підводиться. Киває пальцем на Учителя.

ГЕРОЙ (простягає до Учителя руку з розчепіреними пальцями): Що це таке, пане вчитель?

УЧИТЕЛЬ: Рука.

ГЕРОЙ (зібгає пальці): А це?

УЧИТЕЛЬ: Кулак.

ГЕРОЙ (затискає і розчепірює пальці): Рука, кулак, рука, кулак, рука, кулак. Рукою можна вбити, задушити, написати вірш або рецепт, можна пестити (гладить Учителя по щоці. Бере яблуко в руку.) Що це таке?

УЧИТЕЛЬ: Яблуко.

ГЕРОЙ (показує ґудзик): А це?

УЧИТЕЛЬ: Ґудзик.

ХОР СТАРИГАНІВ: Гуано

гума

гусляр