Напередодні співбесіди Кім Джійон до ночі репетирувала із сестрою можливі питання та відповіді на них. Коли годинник пробив першу ночі, вона товстим шаром нанесла на лице зволожувальний крем і лягла в ліжко, та сон ніяк не приходив. Джійон лежала на спині нерухомо, щоб не розмазати крем по подушці, і їй вдалось заснути лише перед самим світанком. Джійон снилися дивні сні, без початку та кінця. Вона прокинулася розбитою, і навіть макіяж не міг цього приховати. Ніби цього було недостатньо, по дорозі на співбесіду Кім Джійон умудрилася задрімати в автобусі і пропустила свою зупинку. Хоча часу було більш ніж достатньо, вона вирішила зловити таксі, щоб не хвилюватися і приїхати вчасно. Акуратно зачесаний дідусь-водій таксі, глянувши на Джійон у дзеркалі заднього виду, спитав, чи вона часом не їде на співбесіду, на що вона відповіла одним словом: «Так».
— Ти знаєш, я ніколи не беру жінок першим пасажиром за день. Але тебе я вирішив підвезти, бо я зразу подумав, що ти, мабуть, їдеш на співбесіду, — похвалився таксист.
Джійон на секунду оторопіла — вирішив підвезти? На секунду вона подумала, що це водій пропонує підвезти її безплатно, але тоді вона зрозуміла, про що саме він говорить. «Тобто, він очікує, що я йому подякую за те, що він дозволив мені скористатися його послугами за гроші? Вдає із себе такого турботливого, а сам не розуміє, що ображає жінок таким чином», — Джійон хотілося йому щось сказати, але не було бажання розпочинати даремну суперечку, тому вона просто відкинулася на сидінні, заплющивши очі.
Співбесіду проходили по троє. У групі з Кім Джійон було ще двоє дівчат такого ж віку, як вона. Усі троє, ніби змовившись, були одягнуті у темно-сірі костюми, мали стрижку-каре, довжиною трохи нижче вух, і губи, підмальовані рожевою помадою. Інтерв’юери читали їхні резюме, ставили питання про освіту, уточнювальні запитання про певні моменти з резюме, які їх зацікавили, після чого перейшли до питань про компанію, бачення перспектив розвитку галузі та маркетингові стратегії. Усі ці питання були очікувані, усі троє дівчат відповідали впевнено і без вагань. Останнім питання поставив чоловік середніх літ, який сидів у кінці стола і весь цей час лише мовчки кивав:
— Уявімо, що ви на зустрічі з компанією-партнером. А представник компанії-партнера починає, скажімо так, розпускати руки — обіймає вас за плечі, гладить по талії... Розумієте, про що я? Так? Що ви будете робити в такому випадку? Послухаємо спочатку Кім Джійон.
Джійон на хвилинку розгубилася, не знаючи, що сказати. Показувати свою розгубленість вона не хотіла, і при цьому розуміла: занадто жорстка відповідь може позбавити її здобутих балів, тому спробувала дати нейтральну відповідь:
— Я би спробувала придумати якийсь привід, щоб покинути приміщення: сказала б, що маю на хвилинку вийти — в туалет, наприклад, або щоб підготувати якісь документи.
Друга кандидатка безапеляційно заявила, що вона б сказала цьому партнеру, що це — сексуальне домагання і що він повинен негайно припинити. І якщо він її не послухає, вона буде вирішувати це питання в судовому порядку. Інтерв’юер, який поставив запитання, почувши цю відповідь, здивовано припідняв брову і щось записав на своєму папірці. Джійон не знала, що й думати.
Остання кандидатка, у якої було найбільше часу на те, щоб обдумати свою відповідь, сказала:
— Спершу я маю переконатися, чи все гаразд з моїм зовнішнім виглядом, і чи не могла я спровокувати людину на такі дії своєю поведінкою. Якщо щось не так, я постараюсь якомога швидше виправити ситуацію.
Друга кандидатка іронічно хмикнула — вона явно вважала таку відповідь сміховинною. Джійон також подумала, що дівчині так відповідати не пасує — у чому може бути її вина? — але, з іншого боку, вона задумалась, чи не розцінять інтерв’юери відповідь третьої дівчини як більш слушну. «Можливо, і мені варто було щось таке сказати?», — подумала вона, але одразу ж посоромилася своїх думок.
Через декілька днів Кім Джійон отримала лист, у якому її повідомили, що вона не пройшла. Джійон не давала спокою думка: невже її не обрали через відповідь на останнє питання? Урешті-решт вона вирішила зателефонувати у відділ кадрів і поцікавитися. Представник відділу кадрів, на якого вона потрапила, відповідав на її питання загальними відрепетируваними фразами: «Відповідь на одне запитання не може визначити: проходите ви чи ні», «Оцінювання кандидата проводиться комплексно», «На жаль, ваша кандидатура не зовсім підходить нашій компанії» і все в тому ж дусі. Трохи заспокоївшись, Кім Джійон спитала, чи пройшли ті дві кандидатки, які були з нею на співбесіді. Вона пояснила, що це допоможе їй у пошуку роботи, адже вона зможе трохи краще зрозуміти, чого очікують компанії від потенційних працівників. Та працівник не поспішав відповідати на це запитання.
— Будь ласочка, скажіть, я просто у відчаї, а так я хоч розумітиму, що маю виправити, щоб наступного разу показати себе з кращого боку, — вмовляла його Джійон.
Він здався і сказав, що інші кандидатки також не пройшли. Ця відповідь добила Джійон. «Якби знала, що і так провалю співбесіду, я б їм сказала, що насправді думаю!» — пошкодувала вона.
Якби Кім Джійон знала, що все одно не пройде, вона б сказала їм, що переламала б руки тому, хто посмів би до неї торкнутися; вона б сказала тому бровастому, що його питання — це теж сексуальне домагання: «Либонь, чоловікам на співбесіді ви таке питання не ставите?» — вона все б їм сказала в очі!
Та оскільки зробити цього Джійон уже не могла, все, що їй залишалося — викричатись, дивлячись у дзеркало. Чомусь полегшення це не дало. Вона лежала в ліжку, засмучена і розчарована, і розлючено копала ковдру, яка раз за разом заплутувалась у неї в ногах. Ця співбесіда стала першою у безкінечному ланцюжку співбесід, де інтерв’юери дозволяли собі непристойно жартувати та робити недоречні коментарі щодо її зовнішності й одягу, безсоромно витріщатися на певні частини її тіла, а іноді навіть намагалися розпускати руки. Жодна із цих співбесід не завершилася запрошенням на роботу.
Кім Джійон почала думати, чи не варто їй відтермінувати закінчення університету? Може, варто взяти академвідпустку? Чи з’їздити кудись на мовні курси за обміном? Поки Джійон міркувала над тим, що їй робити, осінній семестр добіг до кінця, тож їй не залишалося нічого, крім як завершити навчання.
Сестра та мама вмовляли Джійон не поспішати, але вибору у неї не було. Юн Хеджін почала готуватися до екзаменів для вступу на державну службу і запропонувала подрузі готуватися разом. Джійон вагалася — погоджуватися чи ні, адже екзамен був дуже складним і вимагав тривалої й ретельної підготовки, а якщо вона, не дай бог, провалиться, час та зусилля, потрачені на підготовку, підуть коту під хвіст, і вона вже нічого не зможе з цим зробити. Тому Кім Джійон продовжувала розсилати своє резюме, у відчаї раз за разом знижуючи свої очікування щодо перспективного місця роботи. В один з найбільш кризових періодів у неї з’явився хлопець. Кім Джійон тримала це в секреті, і розказала новину лише сестрі, яка, помовчавши декілька секунд, лише похитала головою:
— Отакої, сестричко, у цій ситуації у тебе ще виникають думки про любов? І де тільки в тебе беруться сили на це.
— Сама не розумію, як мене так занесло, — засміялася Джійон.