Клята зухвалість. Ваня не збирався обговорювати політику, токсичний нарцисизм Путіна чи необхідність зробити з Устинова приклад для інших. Ні, він викликав свою небогу з двох причин. Він хотів оцінити її стан, зрозуміти, чи зможе вона тримати рот на замку, чи зможе вона пережити той інцидент, відійти від травми. І залежно від відповіді на перше запитання він збирався розглянути ще два варіанти.

Якщо Домініка скочить зі стільця, розгнівавшись і відмовляючись слухати, з будівлі штабу живою вона не вийде. Маторін владнає цю проблему. Домініка могла не розуміти цього, але вона стала очевидицею політичного вбивства, про яке вороги Путіна з радістю розповіли б світові. Якби так сталося, його, Єгорова, одразу б прибрали. Цієї миті відповідні державні органи подають смерть Устинова як жахливе вбивство від рук ділового конкурента. Всі знали правду; це було очікувано. Але якщо його двадцятип’ятирічна небога з блакитними очима та грудьми третього розміру згодом піде й розповість, що бачила і з якої точки, опозиційна преса ніколи не зупиниться.

Однак якщо вона зможе себе контролювати, він вживе всіх необхідних заходів, аби упевнитись в її подальшому мовчанні. Його політичний добробут залежав від її гарної поведінки. Він уже вирішив, що закінчить справу, взявши її до Служби, під постійну увагу та контроль Центру.

З цим не виникне труднощів. Робота з документами в архіві. Їй приділятимуть увагу, навчатимуть, вона дізнаватиметься про всі процедури та правила. За нею приглядатимуть. Як би успішно вона не навчалася, багато від неї він не очікував — вона могла працювати з документами в одному з відділів або ж бути окрасою кабінету якогось генерала. Пізніше, мабуть, її можна було б призначити на роботу за кордоном, сховати в резидентурі в Африці чи Латинській Америці. Через п’ять років — до того часу він уже стане керівником служби — її навіть можуть розжалувати й вигнати.

Ваня говорив м’яко:

— Домініко, твій обов’язок — завжди лишатися вірною, робити все від тебе залежне, служити своїй країні. А про твоє мовчання й говорити нічого. Його від тебе вимагають у будь-якому разі. Це ж не викличе у нас із тобою проблем?

Ваня не відводив від Домініки погляду, збиваючи попіл зі своєї сигарети.

Саме цієї миті визначався наступний етап її життя. Звичний жовтий німб над головою Вані потемнішав, ніби налившись кров’ю, і тембр його голосу змінився, став якимось обривистим. У телепатичному спалаху Домініка все зрозуміла, пригадавши слова своєї матері. «Заледеній», — подумала вона, намагаючись опанувати себе. Вона поглянула на дядька, якого починала зневажати, а ще — побоюватися. Їхні погляди зустрілися.

— Про моє мовчання можете не хвилюватися, — мовила вона холодно.

— Знаю, — сказав Ваня.

Вона була розумною дівчиною, він бачив її в роботі, вона була розсудливою. А тепер додати ложечку цукру.

— І позаяк ти гарно впоралася із завданням, я маю пропозицію.

Він відкинувся у своєму кріслі й закурив ще одну сигарету.

— Я пропоную тобі роботу в штаті Служби. Хочу, щоб ти приєдналася до нас.

Домініка напустила на себе байдужий вигляд і з задоволенням спостерігала, як очі Вані аналізують її обличчя в пошуку реакції.

— Працювати на Службу? — запитала вона. — Ніколи про це не думала.

— У нинішніх обставинах це чудова нагода. Постійна зайнятість, почнеш накопичувати пенсію. Якщо ти працюватимеш на Службу, я й надалі зможу гарантувати, що квартира лишатиметься твоїй матері. Крім того, чим ще тобі зайнятися, підеш навчати танців чи що?

Він схрестив руки на столі.

Домініка подумки позначила точку на сорочці дядька Вані, куди встромила б олівця, який лежав на столі. Вона опустила очі й заговорила тихим голосом:

— Допомога матері — це дуже добре, — сказала вона. Ваня махнув рукою, «ну аякже».