Одного разу, коли Едгар створив найкращий свій твір, він помітив, що картини почали діяти навіть без його бажання. Люди, зображені на полотні, почали відчувати сильні емоції, які вони раніше ніколи не відчували. Це викликало паніку серед містян, і Едгар зрозумів, що йому потрібно знайти спосіб зупинити цю силу, перш ніж вона знищить його самого.
З кожним наступним твором Едгар відчував, як його власна енергія витікає в картину, надаючи їй життя. Він розумів, що його мистецтво стає все потужнішим і небезпечнішим, і він не міг більше контролювати його.
Психіатр Едгара попередив його про небезпеку, яку несе цей дар, але вже було пізно. Сила картин вже була сильнішою за все інше, і Едгар зрозумів, що він не може втекти від своєї долі.
Коли настала черга для останньої картини, яку Едгар створив, він зрозумів, що це буде його останнє діло. Він відчував, як його власне життя пливе в картину, але він знав, що це єдиний спосіб зупинити цю небезпеку раз і назавжди.
І коли картину завершено, Едгар відчув, як його власна сутність поступово зникає, зливаючись з твором. Це було останнє, що він відчував перед тим, як зникнути назавжди, залишивши лише своє мистецтво залишитися у цьому світі, живим і потужним, готовим змінювати життя тих, хто дивиться на нього.
