ГЕРОЙ (простягає руку, гладить по голові Чоловіка З Проділом): Хочеш пити?

ЧОЛОВІК ІЗ ПРОДІЛОМ (постійно рачки): Половинку чорної й коньяк.

ГЕРОЙ: Ти пив чорну каву на попередньому етапі — і що? Краще попий-но води (витягає з-під ліжка тазик із водою). У цій воді вимочувала ноги поштива проста людина. Пий. Це ліки для таких, як ти! Як ми... (Чоловік Із Проділом висуває язик по-собачому і збирається пити воду з тазика.)

ГЕРОЙ (сміється): Досить! Ти справді слухняний. Не дуркуй. Сідай, зараз ми зробимо каву. Щоправда, в мене немає кави, філіжанок і грошей, але для чого існують сюрреалізм, метафізика й поетика снів? (Гукає.) Дві великі кави!

До кімнати входить Офіціантка. Зодягнена в начіпок, фартушок і т. ін., ставить на стіл срібну тацю, запитує: «Мені роздягнутися?».

ГЕРОЙ: Не треба. Не зношу кабарету.

Офіціантка вибігає.

ХОР СТРАРИГАНІВ: Доля

дуля

дуплет

дискант

Дрогобич

домрачей

диригент

дресура

Герой і Чоловік Із Проділом зосереджено попивають каву. Перестають пити й уважно роздивляються свої руки. Потім показують руки одне одному. Праву і ліву. Уважно оглядають їх.

ГЕРОЙ (тримає лівою рукою руку Чоловіка З Проділом): О! Якась ляпка! Чорна.

ЧОЛОВІК ІЗ ПРОДІЛОМ: Це чорнило.

ГЕРОЙ: Чорнило! Це можна змити слиною.

ЧОЛОВІК ІЗ ПРОДІЛОМ: О! І у вас ляпка! Дві ляпки! Дві червоні ляпки!