Роман Семисал

На окраине Львова находится свалка-лабиринт, размером с небольшой город. Люди, обитающие там, медленно стареют, пьют вино «Червоний Сажотрус», поддерживают партизанские движения по всему миру, размышляют о высоких материях и мечтают выбраться из глубокого подполья, чтобы показать всем, где зимуют раки. Главный герой забредает в этот лабиринт в поисках загадочной девушки, которая жила и умерла в его сознании. Мысли, как оказалось, способны материализоваться. У автора нет проблем с фантазией, а его юмор может быть потенциально опасен для читателя: иногда существует риск вывихнуть челюсть от смеха. В книге раскрывается множество до сих пор неизвестных исторических «фактов»: например, история с запорожскими казаками, которые на самом деле выращивали бананы в оранжереях! В этом тексте можно найти отсылки как к классике, так и к современной массовой культуре, что в сочетании с большим количеством поэтических скетчей и сложной игрой с языком создает текст, который трудно воспринимать, но он живой и дышащий. українською: Роман Юрія Винничука «Мальва Ланда» – справжній виклик для сучасного читача, вже хоча б тому, що нині рідко кому вдається подужати 540 сторінок. Стільки в українській прозі вже не пишуть ані Шевчук, ані Загребельний. Однак найвитривалішим гедоністам текст приносить тотальне задоволення, яке межує з еротичним, а іноді навіть переростає у щось замежове або, як дехто каже, трансцендентне. Винничук, як відчайдушний еротоман, не вміє писати інакше. «Мальву Ланду» можна вважати вершиною його творчості або, залишаючи метру простір для самовдосконалення, принаймні віховим текстом, в якому поєдналися бурхлива фантазія, постійний потяг до альтернативності, батярська ніжність і неканонічний патріотизм. Саме стоїчний патріотизм і пошуки «внутрішньої України» – України сутінкової, вечорової, андерграундової, низової, інтимної. Одне слово, підсвідомої або несвідомої. Фантазійна сміттярка, де живуть симпатичні потвори – клаки, жарівляки, каракони, дротяні удави, привиди, русалки, демони, де є Море Борщів і каву подають по-сміттярському – ось місце подій. Герої нічим не гірші від екзотичних творів, тому й мають чудернацькі імена – Бумблякевич, Фрузя, Лютеція, Ціммерман, Кузеля, Курделя, Транквіліон Пупс, Дзюньо, Шруботяг... Винничук звертається до ірреально-фантастичної реальності, яка завжди існувала всупереч офіційній і видимій реальності. Чи лише українській? Постійний потяг українців до партизанщини знаходить у завзятого підпільника Винничука свій повнокровний вияв. Читач ховається у «Мальві Ланді», немов у схроні, адже йому затишно у надреальності Винничука, в його доброті та уважності до кожної деталі, в його елегантному гуморі й ніжній печалі, повітряному цинізмі та стилістичному колориті. Альтернативна країна «Мальви Ланди» – це не Ельдорадо, якого ми ніколи не знайдемо, і не Атлантида, яку ми назавше втратили. Винничукова Україна генетично виростає з української казки – нашого «були собі дід і баба», яке вигадувалося народом не для моралі, а для чистого задоволення. Винничук взяв на озброєння казкову стратегію і не прогадав. Цей автор добре розуміється на різноманітних видах задоволення. Пошуки таємничої поетки Мальви Ланди – це насамперед пошук ідеалу. А що таке ідеал, як не вічний кайф читання, адже казки ж не читають, їх слухають! Чи матиме Винничукова казка щасливий кінець? Чи коли-небудь висохне Море Борщів? Чи знайде наш герой таємничу поетесу Мальву Ланду? Винничукова казка, як і все прекрасне на цій землі, ніколи не закінчується. Тому 540 сторінок (чи кількасот мегабайтів) – насправді мало, бо цього хочеться ще і ще, але цілком достатньо, щоб закохатися в цю прозу назавжди.