— Стій тут. Що б не трапилося, стій тут і не вилазь.

Від несподіванки Сергій роззявив рота, але сказати щось так і не спромігся. Цього разу реакція його зрадила.

Вийшовши з-за рогу, Юлія попрямувала просто посередині вулиці з невимушеним виглядом, заклавши руки у кишені. Біля електричного стовпа стояло двоє мужиків із тих, хто зустрічається тут, мабуть, регулярно, ближче до часу закриття магазину. Вони стояли обличчями одне до одного і, напевно, вели дискусію на тему: «Ти мене поважаєш?». Проте їхній стан ще був далеким від кондиції.

Проходячи повз них, Юлія несподівано сповільнила крок і, обернувшись, щось сказала. Сергій добре почув лише одне слово — «п’янь».

Вищий відразу скинувся і сіпнувся до неї, але менший поблажливо потяг його за рукав, закликаючи не зв’язуватися з бабою. Та Юлія зупинилася, повернулася до нього і сказала щось майже у саме його обличчя. Довгий вирвав свою руку і схопив її за комір спортивної куртки, а другою рукою — просто за обличчя. Вона збила цю його руку і, вхопивши мужика за вилоги сорочки, потягла його на себе, вивертаючи на стегно. Виглядало це доволі кострубато, проте з несподіванки той загримів через неї, вдарившись ліктем об асфальт. Цієї ж миті страшне матюччя розірвало тишу, і Сергій побачив, що він підводиться. Уявляючи, що зараз станеться, Сергій вискочив зі схованки, та до них ще треба було добігти. Коли мужик, не розбираючи світу Божого, кинувся вперед, Юлія вже була у стійці, але ухилитися не змогла. Проте на ногах якось втрималася і знову вчепилася в його сорочку, намагаючись виконати підсічку, але той стояв міцно. Він замахнувся… Сергій вдарив його ногою збоку в поперек, вкладаючи всю силу. Мужика наче посунуло, і якби він не тримався за Юлію, то, напевно, впав би відразу, а так, втративши рівновагу, намагався зачепитися за неї, але все-таки зашпортнувся і опинився на землі. Сергій схопив Юлію за руку і, обертаючись до другого, застережливо виставив руку вперед.

— Все, мужики, спокійно, вийшло непорозуміння… Ми забираємося звідси.

— Ні… собі, непорозуміння! — майже прохрипів той, насуваючись на нього. — Тебе ж зараз тут зариють, каратист хрєнов! Ти знаєш, з ким зв’язався?

Належало якнайшвидше обрубати цей конфлікт, тому Сергій, відпустивши Юлію, несподівано кинувся на нього і вдарив ногою в живіт. Той сяк-так затулився руками і удар мети не досягнув, але наступний, кулаком у голову, виявився більш відчутним. Суперник похитнувся, і, заплівши ногами, осів на асфальт. Натомість звівся на ноги той, що «поліг» першим. За спиною почувся скрик Юлії — він витяг з кишені ножа. Цей дрібний ножичок у руці такого одоробала виглядав не надто переконливо, проте це був ніж. Сергій сам пішов на зближення. Той лише раз зумів махнути своєю зброєю від душі. Другий рух Сергій перехопив, наче на тренуванні, і, смикнувши суперника на себе, вдарив коліном майже у те саме місце, куди за кілька секунд до цього поцілив ногою. Той тільки хапнув ротом повітря, як уже наражався на підсічку. Це була просто жахлива підсічка посередині гомілок суперника, який цієї миті не захищався, але тут уже було не до церемоній. Ноги вилетіли з під мужика вбік, а плечі приліпилися до асфальту. Звук цього торкання примусив Юлію мимоволі скривитися. Другий уже сидів і очманіло спостерігав за тим, що відбувається.

Задкуючи від них та оглядаючись, схопивши Юлію за руку, Сергій побіг у провулок, яким вони прийшли. Вони бігли не зупиняючись аж до повороту на вулицю, де стояла машина. Один раз по дорозі зустрілися троє хлопців, які тинялися без особливих справ, і тільки засвистіли їм навздогін.

— Відпусти мою руку і не тягни, — попросила вона. І додала: — Ти зіпсував мені екзамен.

— Я зіпсую тобі ще й настрій, — сказав Сергій, віддихуючись, — і дуже суттєво. Розповім про цю вихідку своєму роботодавцю, а твоєму чоловікові. Я, наскільки пам’ятаю, не наймався ні охоронцем, ні рекетиром.

Вийшовши з-за рогу і побачивши машину, вони пішли спокійніше. Сергій автоматично ще тримав її за рукав, наче вона і тут могла щось вичудити. Відпустив лише у машині.

— Їдемо додому, — сказав він таксистові, вгамовуючи дихання.

Тільки тепер він помітив, що, вскочивши до авто першим і затягши Юлію за собою, сам тепер майже сидів на добермані, який безпорадно намагався витягти з-під нього хоча б одну лапу. Усю дорогу вони мовчали, аж поки таксі не зупинилося на тому ж місці, звідки забрало їх. Так само мовчки вони пройшли аж до будинку. Сергій узяв свою сумку, що стояла у кутку на підлозі, і пішов до дверей. Обернувшись на порозі, він покрутив пальцем біля скроні і сказав:

— Те, що в тебе не всі вдома, це твоя особиста справа, але викидати такі коники по відношенню до мене підступно і непорядно.

Він узявся за ручку, відкриваючи двері, коли Юлія тихо зойкнула. Побачивши, куди спрямований її погляд, Сергій глянув на свою руку. Кисть була розбита і кровила.

— Пусте, — сказав він.

Та Юлія кинулася до дверей і силоміць зачинила їх, а потім кудись побігла. Він так і залишився ніяково стояти у передпокої. Вона принесла йод і бинт і, незважаючи на його протести, обробивши садна, почала бинтувати руку. Тільки тепер Сергій зауважив, що правий бік її обличчя добряче заплив. Але не це привернуло його увагу. Злість на неї ще не минула. Він дивився на її руки і вправні пальці, мимохіть відмічаючи, що зараз вони зовсім не такі, як там, у спортзалі. Можливо, тому що на Юлії замість традиційного кімоно інший одяг? А може, тому що тремтять? Ще б…

Жаль та співчуття виникли знову.

— Ти дивилася на себе у дзеркало? — запитав він її.