Біля ніг короля лежав не тільки віроломний Орден, — уся німецька могутність, яка досі заливала хвилею нещасні слов"янські країни, розбилася в той день спокутування об польські груди.

Слава ж тобі, велика, свята минувшино, слава тобі, жертовна кров, слава і честь на віки вічні!

Мацько і Збишко повернулись до Богданця. Старий рицар жив ще довго, а Збишко в розквіті сил і здоров"я діждався тієї щасливої хвилини, коли через одну браму виїжджав з Мальборга з слізьми на очах магістр хрестоносців, а через другу, на чолі війська, в"їжджав польський воєвода, щоб ім"ям короля і королівства взяти в володіння місто й цілу країну аж до сивих хвиль Балтики.