Книги

Фаренго. Ч. 1. Тінь попередника

22
18
20
22
24
26
28
30
sf_space prose_contemporary Володимир Єшкілєв Тінь попередника

Провести читача по межі — улюблений прийом майстра Володимира Єшкілєва. Саме на межі між наукою і фантастикою тримає своїх прихильників автор. Здається, один непевний крок — і ти потрапиш в тенета суцільної науки. Але — ні, письменник тебе не пускає, захоплюючи, заворожуючи фантастичністю сюжету, в якому є все, на всі смаки, на всі бажання автора і його читача.

Роман «Тінь попередника» В.Єшкілєва — перший з трилогії «Фаренго», що виходить в серії інтелектуальних романів «Червоне та чорне», є прикладом абсолютної позажанрової інтеграції почуттів, відчуттів і вчинків. Бо що є реальністю, а що фантастикою — на це навряд чи хтось зможе відповісти.

* * *

Володимир Єшкілєв народився в 1965 році в Івано-Франківську. Естет, енциклопедист і гурман літератури. Колекціонер вражень і шукач пригод. Його твори нагадують елегійні райські кущі, до яких несподівано завітала неприхована правда життя, і ми знову поринаємо в одвічне протистояння добра і зла, любові і ненависті, світла і темряви. В. Єшкілєв — майстер, який одним мазком може змінити напрямок сюжету. Пише в різних жанрах, але віддає перевагу інтелектуалізму в літературі.

Автор низки оповідань, новел, есе. Окремими виданнями вийшли романи «Адепт» (разом з Олегом Гуцуляком), «Втеча майстра Пінзеля», «Богиня і консультант» та інші. Роман «Тінь попередника» — перша частина трилогії «Фаренго».

2010 uk
mirabel.lv mirabel.lv FictionBook Editor Release 2.6 10 July 2012 mirabel.lv 199C2513-F2DB-4D73-BB9C-37065ABDD0CA 1.0

1.0 — создание файла (с вычиткой по бумажному оригиналу), mirabel.lv, July 2012

Володимир Єшкілєв. Тінь попередника Ярославів Вал Київ 2011 978-617-605-009-4 ББК 84.4УКР6 Є96 Єшкілєв, Володимир Є96 Тінь попередника. - К.: Ярославів Вал, 2011. - 393 с. Видавнича рада: Віктор Баранов, секретар НСПУ, головний редактор журналу «Київ»; Михайло Ватуляк, голова Асоціації видавців і книгорозповсюджувачів Львівщини; Сергій Грабар, письменник; Григорій Гусейнов, головний редактор журналу «Кур"єр Кривбасу», лауреат Шевченківської премії; Дмитро Іванов, головний редактор газети «Гарт» (Чернігів), лауреат Шевченківської премії; Володимир Загорій, президент Ліги українських меценатів; Світлана Короненко, заступник директора каналу «Культура» Національної радіокомпанії України; Іван Корсак, головний редактор газети та радіо «Сім"я і дім» (Луцьк); Василь Простопчук, головний редактор газети «Віче-інформ» (Луцьк); Михайло Слабошпицький, директор видавництва «Ярославів Вал». Продюсер серії «Червоне та чорне» Сергій Грабар © Володимир Єшкілєв, 2011 © Олена Дворецька, передмова, 2011 © Олена Таран, обкладинка, 2011 © Видавництво «Ярославів Вал», 2011 Зміст Передмова О. Дворецька. Повернення до зорельотів …3 Частина перша Тінь попередника …5 Частина друга Привиди першого циклу …207 Головний редактор Павло Щириця Передмова Олени Дворецької Редактор Олег Головенський Коректор Катерина Борисенко Макет і верстка Ганни Уварової Обкладинка Олени Таран Підписано до друку 21.09.2011 Зам.0211139. Формат 84x108 1/32. Ум. друк. арк. 17,25 Папір cremy ТОВ «Видавниче підприємство» «Ярославів вал» Адреса: 01034, Україна, м. Київ, вул. Ярославів вал, 21-Є тел. (044) 234-15-24 e-mail: [email protected] Свідоцтво про внесення до державного реєстру суб"єкта видавничої справи: ДК № 2971 від 12.09.2007р. Надруковано у ДП «Преса України» м. Київ, просп. Перемоги, 50 Cвідоцтво суб"єкта видавничої справи ДК № 310 від 11.01.2001

Володимир Єшкілєв. Тінь попередника

Повернення до зорельотів. Передмова

Мине якихось вісім століть і людство розселиться по найближчих зоряних островах. Побудує гігантські космічні лінкори. Знайде братів по розуму. Оволодіє технологіями клонування найпрекрасніших представників своєї раси і навчиться стрибати крізь діри у просторі — Темні Шляхи.

Але усі ці запаморочливі досягнення не зроблять людей ані щасливими, ані невразливими до вірусів, психічних розладів, енергетичних криз і агресивних диктаторів. Люди майбутнього страждатимуть від тисняви в позаземних поселеннях-куполах, боротимуться за гідність, рівність, справедливість і мріятимуть про свободу. А ще (немов на додачу до всіх інших проблем) з далеких планет прийдуть небачені хижі звірі. І тоді таємна служба галактичної Імперії (достойний «нащадок» відомих нам КДБ, ЦРУ, МІ-6 тощо) збере команду найкращих фахівців і спрямує їх на землеподібну планету, що обертається навколо рудої зірки. На безнадійно провінційну планету Кідронію, де в глибоких копальнях працюють простуваті шахтарі-клони, а в океанах живуть істоти, схожі на броньованих кальмарів…

Володимир Єшкілєв, автор «Тіні попередника», більш знайомий українському читачеві як успішний автор пригодницьких романів про степових кочовиків, середньовічних алхіміків, відьом, жерців і масонів. І тут, раптом, він залишає звичний для себе світ чаклунських кланів і таємних лож. В новому романі він пропонує нам світ, який змушує згадати науково-фантастичні епопеї 60-70-их років минулого століття. Назад, до зорельотів і героїв азімовських «Космічних течій» і «Фонду»? Можливо, Єшкілєв відчув нову тенденцію у світовій літературі, котра вже стомилася від драконів, ельфів і гномів, до непристойності розмножених незліченними наслідувачами професора Толкіна?

Зрозуміло, що зазначене повернення зорельотів має відбутись не просто так, а зі всією принагідною атрибутикою. Скажімо, важко не помітити науковий елемент в «Тіні попередника». Адже космічний простір роману — не просто уявний світ автора. Це прораховані відстані між планетами, продумані параметри атмосфер і геологічних формацій, класифікації зірок і космічних об"єктів, зазначені часові виміри. Ви неначе потрапляєте до ультрасучасного Планетарію з ефектом повної присутності. Але при тому ані улюблені єшкілєвські відьми, ані масони насправді нікуди не щезли. Вони з"являються на сторінках роману за першим викликом автора. Тепер вже під масками Знаючих і Стражів. З"являються, й без особливих реверансів намагаються переформатувати зоряну Імперію під свої потреби. Чи може під сюжетні потреби автора? Тут вже вирішувати не мені, а читачам і літературознавцям.

А тим, хто мріє про пустелі та океани далеких світів, я дуже-дуже раджу прочитати цей роман. Відвідати бенкет, на якому гостям подають головоногі «мумулії», стати свідком полювання на величезного інопланетного мечоносця, заглибитись в таємничий лабіринт на древній планеті Фаренго. До речі, саме ця вигадана планета, яку авторська фантазія помістила у сузір"ї Оріону, дала назву трилогії, першою частиною якої і є «Тінь попередника». Зараз, подейкують, Володимир Єшкілєв працює над другою книгою трилогії, яка називатиметься «Гніздо». Сподіваємось, що невдовзі ми читатимемо про нові пригоди героїв космічної епопеї.

Олена Дворецька

Володимир Єшкілєв. Тінь попередника

Роман

(перша частина трилогії «Фаренго»)

Тривога не захопила курсантів зненацька. Тут, на орбітальній базі П"ятнадцятого флоту, звикли до сигналів тривоги — навчальних і бойових. Дисплеями розбіглись лінії евакуаційних схем, особисті комунікатори прийняли «сигнал дев"ять». Це означало: базу заражено. Така можливість не раз програвалася під час навчальних занять. Дії кожного підрозділу були розписані й вивірені до секунд. Курсанти на ходу підняли каптури біозахисту й розбіглися по бойових постах. Позитронний мозок бази вивів на дисплеї дані телеметрії: приміщення сектора надійно загерметизовані, всі служби захисного периметру активовані. Відкрилися порти секторального сховища нанороботів, і зграйки мікроскопічних розвідників розлетілися, розбіглись і розповзлися житловими та агрегатними відсіками. Вони взяли під контроль фільтри і головні вузли системи життєзабезпечення.

Позитронний мозок перевів усі приміщення населених зон у режим «автономна атмосфера». Тихе шипіння за панелями підтвердило, що загальний контур примусової вентиляції заблокований, а в житлові блоки повітря подається з кризового резерву. Загалом усе відповідало тактичним інструкціям, перші хвилини тривоги пройшли у штатній підготовці процесу локалізації зараження. Але незабаром курсанти почали все частіше й частіше кидати погляди на дисплеї. Час ішов, а ключового наказу на евакуацію персоналу не надходило.

«Мозок аналізує рівень загрози. Напевно, з карантинного модуля на базу проник ксеновірус», — вирішив черговий по сектору. Він знав, що за останній тиждень база прийняла у свої доки два безпілотних рейдери, які повернулися від зоряних систем Оріону. З такими кораблями-розвідниками траплялося різне. Подейкували, що багато років тому, ще перед Війною, дослідницький безпілотник заразив два сектори бази смертельним інопланетним вірусом.

Черговий кинув оком на дисплей. Червоним тлом бігли білі літери транспаранту: «Увага! Загроза зараження вища плюс. Кризовій команді й персоналу бази озброїтись і надіти скафандри категорії «А». При виявленні нерозпізнаних рухливих об"єктів відкривати вогонь на знищення. Дозволено застосовувати всі номери боєкомплекту».