Міла вже давно підозрювала, що щось дивне трапляється з її життям. Вона почувала, ніби хтось стежить за нею, але не могла пояснити це ніяким розумним поясненням. Її обліковець, худий дивний чоловік у чорному плащі, завжди стояв поруч і спостерігав за нею. Часом він виглядав дуже сумним, а інколи раптом засміювався якось дивно.
Міла ніколи не бачила свого обліковця обличчя, але вона відчувала його присутність завжди. Вона ніколи не розуміла, чому саме її обрали для опіки, але вона вже так звикла до цього дивного чоловіка, що не може уявити свого життя без нього.
Одного дня, коли Міла була на роботі, відбулося щось надзвичайне. Її обліковець раптом з"явився перед нею у своїй справжній формі – яскравий промінь світла, який розсіявся по всьому приміщенню. Міла відчула, що її серце зупинилося від захвату.
"Міла, – промовив обліковець дивним, але ніжним голосом, – я прийшов, щоб тобі відкрити правду про світ, про нашу мету і про те, чому саме ти важлива для мене".
Міла слухала, не вірячи своїм власним вухам. Обліковець почав розповідати їй про те, як вони ведуть облік радощів і жалю усіх людей, про те, як це перетворюється у гроші, і про те, що вони ніколи не мають права втручатися у життя своїх опіканців. Але він також пояснив, що коли вони бачать, як їхні опіканці стикаються з небезпекою, вони можуть допомогти їм, хоча й ризикують власним існуванням.
Міла була вражена і вражена одночасно. Вона ніколи не уявляла, що її обліковець може бути таким мудрим і дбайливим. Вона побачила в ньому не просто обліковця, а справжнього друга, який завжди буде поруч і захищатиме її.
З того дня Міла більше не боялася таємничого стеження свого обліковця. Вона знала, що він завжди буде поруч, готовий допомогти, коли їй це буде потрібно. Її дивний обліковець став для неї не лише опікою, а й надією і вірою в те, що в світі завжди є місце для добра і допомоги.
