Джул з нетерпінням чекала на вечір, коли відбудеться вечірка на острові Мартас-Він’ярд. Їмоджен обіцяла представити її своїм друзям і знайомим, і Джул вже мріяла про те, як вона знову зможе відчути себе кимось іншим.
Під час вечірки Джул стала невловимою Імоджен. Вона відтворила її голос, манери поведінки, навіть її посмішку. Люди навколо були зачаровані і під враженням від такої точності у втіленні образу.
Проте поступово Джул почала відчувати, що ця гра в перевтілення вже не розважає її, але стає пристрасною потребою. Вона втрачала себе в образах інших людей, не можучи знайти власний ідентичний центр.
І коли настав момент, коли Джул повинна була вибрати, хто вона насправді є, вона зрозуміла, що вже не може відрізнити себе від тих, кого вона копіювала.
Джул зрозуміла, що справжня сила полягає не в тому, щоб бути кимось іншим, а в тому, щоб бути собою. Вона вирішила припинити цю безумну гру в перевтілення і почати відновлювати власну ідентичність.
І хоча шлях до самопізнання був складним і болісним, Джул знала, що лише тоді, коли вона прийме себе такою, яка є, вона зможе знайти справжню силу і щастя.
