Мора Айлс відчувала, що її серце б’ється так швидко, наче воно хоче вибратися з грудей. Вона стояла перед секційним столом, на якому лежало тіло жінки, яка була так схожа на неї, що це викликало у неї хвилювання. Вона ретельно оглянула обличчя загиблої – ті самі виразні очі, тонка граційна ніс, форма щік і підборіддя, які були майже ідентичні її власним. Це було, безумовно, дуже дивно.
Мора звернула увагу на деякі деталі, які відрізняли цю жінку від неї. Підборіддя загиблої було трохи вище, її очі були трохи ширші, а волосся трохи темніше. Але загалом, подібність була дивовижною. Це було, мов удар грому – знайти когось так схожого на себе. Мора відчувала, що це не просто випадковість. Це було щось більше.
Вона згадала про допит, який відбувався кілька днів тому. Лікар, який виявив тіло, сказав, що жінка була знайдена у лісі, забита до смерті. І тепер, коли Мора дивилася на це тіло, їй здавалося, що вона дивиться на свою власну смерть.
Але це було неможливо. Вона жива, стоїть тут, дихає, рухається. Чи це могла бути її сестра-близнючка, якої вона ніколи не знавала? Чи це був просто дивний збіг обставин? А можливо, це було попередження – хтось хотів показати їй щось важливе, щось, що вона повинна зрозуміти.
Мора вирішила, що час діяти. Вона повинна відшукати відповіді, вийти на слід вбивці, розгадати цю таємницю. І вона не зупиниться, поки не знайде правду – навіть якщо це означатиме зіткнення зі своїми власними демонами.
