Та мабуть саме тому, коли лайно влучило вікно, я вирішила, що дійсно не можу більше терпіти цю ситуацію. Я взяла гаманець, ключі від авто і вибігла з будинку, не звертаючи уваги на крики чоловіка за моєю спиною.
Знайшовши своє авто на подвір"ї, я швидко сіла за кермо і виїхала з двору, не звертаючи увагу на дзвінки від чоловіка на моєму телефоні. Я не зупинялася навіть на світлофорах, швидко натискуючи на педаль газу, щоб якнайшвидше віддалитися від цього кошмару.
В мені відчувалася мішанина емоцій — гнів, розпач, втома. Я не знала, куди їду, але відчувала, що це єдиний шлях, який робить мене щасливішою. Я хотіла відірватися від цього життя, яке стало для мене невитриманим.
Зупинившись на світлофорі, я вирішила, що вже ніколи не повернуся назад. Я відчувала, що це єдиний шанс на виживання, єдиний спосіб знайти себе знову, коли вже все здається втраченим. І я відправилася в невідоме, в місце, де немає Бога, але є можливість почати все спочатку.
