Головна героїня, Г. Х., знаходиться в просторі своєї власної душі, в якому вона змушена зіткнутися зі своїми найтемнішими страхами, болем і суперечностями. Вона відчуває, що цей внутрішній світ є її власним пеклом, де вона змушена виявити свою справжню сутність і зіткнутися зі своєю істинною природою.
Через символіку таргана, що виявляється в кімнаті разом з архаїчними символами, авторка показує як внутрішній страх і огиду можуть перетворитися на щось, що змушує нас розглядати себе з іншого ракурсу. Таргани, здавалося б, відображають всі негаразди, які приховані всередині нас, і в той же час стають молитвою, що піднімається до небес.
Авторка вдало поєднує містику, психологію та релігію, створюючи атмосферу напруження і відкритості перед власними демонами. Головна героїня переживає моменти сповнені страху та відчуженості, але разом з тим вона намагається знайти вихід з цього пекла, зберігаючи свою ідентичність і гідність.
Таким чином, "Пристрасть, згідно з Г. Х." — це не лише історія про страх та огиду, а й про пошук власного "я", про перетворення та внутрішню трансформацію. Це твір, що залишає за собою глибокий слід у серці читача і змушує задуматися над сутністю життя та власної душі.
