Труді стояла на балконі, огорнута димом від своєї сигарети. Вона дивилася на вулицю, де місцеві жителі поспішали своїми справами. У її душі горів вогонь розчарування і образи. Як вона могла довіряти йому, Джону, своєму чоловікові, який зрадив її з іншою жінкою?
Труді відчувала, як її серце стискається від болю. Вона не могла забути той день, коли вона виявила правду про Джона. Її довіра була розтрощена, але вона не могла покинути цей будинок, цю спогади. Тут відбулася вся їхня любов і зрада.
Труді відчула легке рухання всередині себе. Вона погладила своє живіт, де росла їхня спільна дитина. Дев’ятимісячний малюк, який уже почував і розумів більше, ніж може уявити будь-який дорослий. Цей маленький свідок їхньої трагедії, який ще не знав, що йому прийдеться вирости серед образ і образ.
Труді закрила очі і відчула, як маленький штрих тепла обіймає її. Вона знала, що тепер вона не сама, вона має цього маленького ангела, який ростиме з нею, навіть якщо Джона більше не буде поруч. Їхнє життя пішло не по плану, але вони зможуть пройти цей шлях разом, з любов"ю і мужністю.
