На протязі декількох тижнів Емілі намагалася втекти, але кожен раз її плани зводилися на ніс. Ґодрік добре знає кожний куток свого маєтку і завжди був на крок попереду дівчини. Врешті-решт, вона зрозуміла, що немає виходу, і вирішила діяти інакше.
"Годрік, чому ви тримаєте мене в полоні? Якщо це через викуп, я вам вже сказала, що мій дядько не зможе заплатити таку велику суму", заявила вона, дивлячись герцогові в очі.
"Емілі, це не тільки через викуп. Я хочу, щоб ти залишилася тут зі мною. Ти викликаєш у мене почуття, які я ніколи раніше не відчував", відповів Ґодрік, відводячи погляд.
Емілі здивувано подивилася на нього. Вона не очікувала такої відвертості від герцога. Та й сама вона почувала, як серце починає битися швидше при його згадці.
"Годрік, я не знаю, що відбувається між нами, але я відчуваю, що це щось більше, ніж просто полон", сказала вона, наближаючись до нього.
Годрік взяв її в обійми і ніжно поцілував. В цей момент вони обоє зрозуміли, що плен може бути не лише в"язницею, але й місцем, де знайдеш кохання.
